УПЕВНЕНІСТЬ У СПАСІННІ
Грецьке слово у Новому Завіті, яке означає впевненість, - це плерофоріа: повна впевненість. Воно зустрічається чотири рази: 1 Сол. 1,5; Євр. 6,11; Євр. 10,22; і Кол. 2,2. Упевненість у спасінні — це тверде й повне переконання та знання про спасіння, вічну безпеку та прощення гріхів раз і назавжди; володіння міцним миром, який залежить лише від благодаті, котру нам виявлено на основі звершеного діла Христа на хресті (див. Рим. 5,1; Еф. 2,5б; 1 Ів. 5,13; див. також 2.20 і 5.16; 5.17).
9.1 Чи впевненість автоматично приходить з новим народженням?
Ні. Там, де проповідується й приймається повна євангелія, нове народження й впевненість цілком можуть збігатися в часі, але в багатьох випадках новонародженому віруючому потрібен час, щоб отримати цю впевненість. Відсутність упевнености не є нормальним станом віруючого (саме тому Біблія мало говорить про цей випадок, якщо взагалі говорить), але, на жаль, це часто зустрічається сьогодні. Проте Іван у своєму першому посланні проголошує мету його написання: щоб одержувачі могли «знати», що вони мають вічне життя (1 Ів. 5,13).
9.2 Як у віруючої людини виникає впевненість?
По суті, упевненість приходить через роботу Святого Духа в нас. Святий Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі (Рим. 8,16; див також 8.19). Він використовує Слово Боже, щоб викликати цю впевненість - так само, як Він вперше використовує Слово, щоб викликати переконання в гріхах і нове народження.
9.3 Що я можу зробити, щоб отримати впевненість?
Перший крок полягає в тому, щоб усвідомити той факт, що віруючий має дві природи, і що стара природа безнадійно погана, не підлягає виправленню та вдосконаленню (див. розділ 6). Як тільки наша віра оволодіє цим, ми маємо перестати дивитися на себе й почати дивитися на Христа та Його діло. Якщо наші гріхи прощено, то це «ради Ймення Його» (1 Ів. 2,12). Упевненість не буде знайдено в наших почуттях, нашому духовному зростанні (ми можемо прийти до неправильного висновку, якщо спробуємо скласти судження на цій основі), нашій вірності чи нашому служінні. Ми можемо знайти впевненість лише в тому, що розглядаємо прості твердження Божого Слова та довіряємо їм. Тільки Бог має право оцінювати цінність жертви Христа. На знак свого схвалення та високої оцінки Його діла Він воскресив Його та посадив по своїй правиці (Євр. 10,12; Рим. 8,34). Уже в прообразі це було питанням Божої оцінки крови, і нікого іншого (Вих. 12,13).
9.4 Хіба друге послання до Коринтян, 13,5 не напучує нас перевіряти себе?
На перший погляд так і здається. Ми читаємо: «Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе». Однак потрібно прочитати все речення, яке насправді починається у вірші 3: «Через те, що шукаєте доказу, що в мені промовляє Христос...» Як завжди, контекст дає відповідь. Були й ті, хто сумнівався в апостольській місії Павла й намагався дискредитувати його. По суті, Павло каже: «Це повна нісенітниця — просто подивіться на себе! Сам факт того, що ви віруючі, є печаткою схвалення мого служіння та місії». Павло закликав коринтян випробувати себе, тому що вони були спасенні, а не для того, щоб вони дізнавалися, чи були вони спасенні.
9.5 Який наслідок упевнености?
Упевненість дає міцний мир і вдячність за благодать, у якій ми стоїмо (Рим. 5,1.2; див. також 5.17). Це дозволить нам насолоджуватися нашим спасінням і хвалитися надією на славу (Рим. 5,2б). Як одного разу сказав Ч. Х. Макінтош: «Бути щасливим без цього означає бути щасливим на краю прірви, у яку я можу будь-якої миті потрапити назавжди». Крім того, лише маючи впевненість у спасінні, ми можемо отримувати повчання та вчитися істині. Тому Іван каже: «Пишу я вам, дітоньки, що гріхи вам прощаються ради Ймення Його» (1 Ів. 2,12). Упевненість у спасінні також життєво необхідна, якщо ми хочемо жити в насолоді доступом до Отця й Господа та мати спілкування з Ними, щоб ходити в Дусі (Рим. 8,4) й наближатися для поклоніння (Євр. 10,22).
