ГОСПОДЬ ІСУС ХРИСТОС І ЙОГО ОСОБИСТІСТЬ
Хто такий Христос? Біблія дуже чітка: Він «Бог, благословенний,
навіки» (Рим. 9,5). Він є однією з особистостей Божества: «Син Отцевий»
(2 Ів. 3). Але хоча Він є Його «улюблений Син» (Кол. 1.13), Отець послав
Його стати «Спасителем світу» (1 Ів. 4,14). Він «став тілом» (Ів. 1,14) — як
справжня людина, як Він є справжній Бог, — щоб страждати й померти за
наші гріхи. Ми читаємо, що Бог «Сина Свого не пожалів, але видав Його
за всіх нас» (Рим. 8,32). Коли в'язничний сторож у Филипах хотів знати,
що він має зробити, щоб спастись, Павло та Сила сказали: «Віруй в
Господа Ісуса» (Дії 16,31). Немає запитання, немає відповіді більш
важливих, ніж ці, тому що Христос єдиний, хто може спасти нас. Наше
майбутнє в цьому житті й назавжди після цього залежить від того, чи
можемо ми сказати: «Він мій Спаситель».
1.1 Хто такий Христос?
Це найважливіше запитання (пор. Мт. 16,15*), яке ви коли-небудь собі ставили. Євангеліє від Івана було написано, щоб «ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його» (розд. 20,31). Він став людиною (детальніше див. 1.10–1.19) і жив на цій землі тридцять три роки. Римський правитель оголосив, що Він невинний, але видав Його на розп'яття. Через три дні Він воскрес і через сорок днів піднявся на небо. Він прийде знову: спочатку для того, щоб забрати тих, хто вірує в Нього, щоб вони були з ним, а потім для того, щоб судити світ і встановити своє царство в силі.
* У Мт. 16,15б слід читати «Хто я є?» - Ред.
1.2 Так хто тоді Христос — людина чи Бог?
І той, і інший. Він є “людина Христос Ісус” (1 Тим. 2,5), а також “Бог правдивий” (1 Ів. 5,20), “Бог, благословенний, навіки” (Рим. 9,5).
1.3 Чи є ще уривки в Біблії, які показують, що Христос — це Бог?
Так, багато! Біблія не залишає жодного сумніву, що це Бог. Просто подумайте над тим, що Він
- був під час (і до) створення світу (Бут. 1,1.26*; Ів. 1,1; Євр. 1,2), а також у старозавітні часи як «Ангел Господній**» (Суд. 6,11–22);
- вічний (Іс. 9,5; Мих. 5,1; Ів. 8,58 тощо);
- незмінюваний (Мал. 3,6; Пс. 101 (102),26-28; Євр. 1,10-12);
- всемогутній (Об. 1,8***; Фил. 3,21);
- усезнаючий (Ів. 2,25; 6,64; 21,17 тощо);
- усюдисущий (Еф. 1,23; Мт. 28,20 тощо);
- створив все (Ів. 1,3.10; Кол. 1,16; Євр. 1,2);
- зберігає все та підтримує (Євр. 1,3; Кол. 1,17); явив
божественну силу через велику кількість чудес, які здійснив, через те, що дав владу іншим творити чудеса (Мт. 10,1), і через чудеса, які інші здійснювали Його ім'ям (див., наприклад, Дії 4,10);
- прощає гріхи (Лк. 5,24; Кол. 3,13);
- має владу віддати своє життя й знову прийняти його (Ів. 10,17.18);
- воскрес із мертвих і воскресить мертвих (Рим. 1,4; Ів. 5,28.29; 11,25);
- дасть нагороди віруючим (2 Кор. 5,10; 2 Тим. 4,8);
- гідний поклоніння (Ів. 5,23; 9,38; Лк. 24,52);
буде судити світ (Ів. 5,22; Дії 17,31; Об. 20,12).
- Господь**** із Старого Завіту є Ісус Нового. Цей Господь є «перший та останній» (Іс. 41,4; 44,6; 48,12); і таким же є Господь Ісус (Об. 1,17; 2,8; 22,13). Іван ототожнює Христа з Господом Старого Завіту (пор. Ів. 12,40.41 та Іс. 6,1–5).
* Зверніть увагу, що слова «створімо» й «Нашим» стоять у множині. – Ред.
** Ангел Господній у Старому Завіті – це Ісус Христос до свого втілення (Бут. 22,11.12; Вих. 3,2-6; Суд. 5,23; 6,11-22; 13,3-21 тощо).
*** В Об. 1,8 коректніше читати «Всемогутній». – Ред.
**** Чи Єгова, Сущий. – Ред.
1.4 Але як Він може бути Богом і в той же час Сином Бога?
Є три божественні особистості: Отець, Син і Святий Дух. Кожна з них є «Бог»:
- щодо Сина див. 1.2 та 1.3;
- що стосується Отця, є багато уривків, які представляють Його як «Бога й Отця» (див., наприклад, Еф. 1,3);
- Дух, який вічний (Євр. 9,14, див. пер. УБТ) і всюдисущий (пор. Пс. 138 (139),7 ), рівний Отцю й Сину (на одному з ними рівні) (пор. Мт. 28,19; 2 Кор. 13,13). Для більших подробиць по цьому питанню див. 8.3-5.
І все-таки немає кількох богів, але є один Бог (1 Тим. 2,5). Див. також 1 Кор. 8,4 та Гал. 3,20.
1.5 Що ми маємо на увазі під Трійцею?
По суті те, про що ми тільки що сказали (див. 1.4): є три особистості Божества, але Бог при цьому один. Розумом цього не добрати. Це питання не для людського розуму (Бог безмірно вищий за людину), але для поклоніння віри. У Біблії вираз «Трійця» не зустрічається, але істина, яку він виражає, там є!
1.6 Християни вірують більш ніж в одного Бога?
Ні. Іноді таке звинувачення виникає просто через незнання. Християнство строго монотеїстичне, тобто ґрунтується на вірі в одного Бога (див. 1.4).
1.7 Чи є у Божества різні ранги?
Ні. Якщо хтось згадує Отця, Сина й Духа, як «першу», «другу» й «третю» особистості Божества, то це не вказує на різницю між ними за рангами. Це просто перерахування. Може, краще було б взагалі так не говорити, щоб уникнути непорозуміння.
1.8 Чи існують взаємовідносини між Божественними особистостями?
Так. Для Отця Христос є Син. Такі взаємовідносини між ними існували завжди протягом минулих століть, протягом усієї вічности. Він був Сином, коли Бог віддав Його (Ів. 3,16; Іс. 9,5). Він був Сином, коли віки створено (Євр. 1,2), і Отець любив Сина перше закладин світу (Ів. 17,24).
1.9 Чому відкидання того, що Господь Ісус є вічний Син, є такою серйозною річчю?
Якщо відкидати цю істину, то все буде втрачено. Бог, і це так відрізняє християнство, є Бог любови. Але звідки ми це знаємо? Бо Він віддав свого Сина — єдиного, що був у Нього (пор. Ів. 3,16 і 1 Ів. 4,9.10.14; пор. також Бут. 22,2 і Мк. 12,6). Заперечувати, що Христос був Сином Бога ще до свого народження, все одно, що говорити, що Бог послав когось, а не свого Сина!
Далі Бог відкрився у своєму Синові. Син явив Отця. Якби Він не був Сином до того, як прийшов, ми не знали б Отця як Отця (Ів. 1,18; 14,9–11).
1.10 Чи може хто зрозуміти, що Христос є людина й одночасно Бог?
Ніхто не може. Бог надто великий, щоб бути зрозумілим для обмеженого людського розуму. Але ми можемо вірити. «Бог було Слово» (Ів. 1,1; у першому розділі цієї евангелії під Словом мається на увазі Господь Ісус), і «Слово сталося тілом [тобто людиною]» (Ів. 1,14). Дивись також Мт. 11,27: «Сина не знає ніхто, крім Отця».
1.11 Чому так важливо те, що Христос був і є Бог і людина?
Насамперед тому, що інакше Він не зміг би виконати справу викуплення. Він мав стати людиною, щоб померти. І Він повинен був бути Богом, щоб зробити справу викуплення з божественною силою, — Він «учинив Собою очищення наших гріхів» (Євр. 1,3; див. також Кол. 1,19).
Він повинен був бути тим й іншим і для того щоб стати посередником між Богом і людьми (1 Тим. 2,5). Посередник – це той, хто може покласти руки на обох, щоб вони були знову разом (пор. Йов 9,33).
Зауважте, що будь-яке питання, яке стосується Христа, важливе. Того, хто не приносить «вчення Христового», треба відкинути (2 Ів. 9–11).
1.12 Коли Христос став людиною?
Близько двох тисяч років тому, коли народився у Віфлеємі (пор. Мих. 5,1; Лк. 2,4-7). Це точка у часі, яку Бог називає «виповненням часу» (Гал. 4,4). Людина була випробувана так, як тільки можна, і зазнала повного падіння. І тоді Бог послав свого Сина й говорив у Ньому: через Його особистість (чи: в Його особистості) (Євр. 1,1.2).
1.13 Ставши людиною, Він перестав бути Богом?
Ні. Він був, є й завжди буде Богом. Це аксіома. Бог вічний і не може перестати бути Богом (пор. Кол. 1,19; 2,9).
1.14 Але коли-небудь Він перестане бути людиною?
Ні. Він воскрес з мертвих (1 Кор. 15) і піднявся на небо. І зараз Він перебуває там як прославлена людина. Це важливо, тому що тепер Він є нашим первосвященником (див. 3.1), тим, хто був і є людиною; подібно до нас Він був випробуваний і спокушуваний у цьому світі, за винятком того, що Він не мав і не має грішної природи. Він може співчувати нам і молитися за нас, доки ми тут. Коли Він з'явиться в силі (див. 4.14 і 4.15), Він, як і раніше, буде «Сином Людським» (Мт. 24,30; 26,64).
1.15 У Нього є людський дух, людська душа й людське тіло?
Так. Він був справжньою людиною, а людина складається з духу, душі та тіла (1 Сол. 5,23):
- щодо Його духу ми читаємо, що «[Він] в дусі розжалобився та й зворушився Сам» (Ів. 11,33). Зрозуміло, це не Святий Дух, а людський дух Господа;
- щодо Його душі сказано, що «затривожена зараз душа [Його]» (Ів. 12,27);
- щодо Його тіла Біблія каже: «Тіло Мені приготував» (Євр. 10,5), «…у Ньому тілесно живе вся повнота Божества» (Кол. 2,9); крім того, в Євангеліях показано, що Він міг мати досвід того чи іншого лише в тому випадку, якщо мав звичайне людське тіло (див., наприклад, Ів. 4,6).
Як чудово бачити, що досконалу людську природу Господа представлено так чітко!
1.16 Він був такою ж людиною, як ми?
Так (див. Євр. 2,14), окрім гріха. У кожного нащадка Адама (включаючи кожного чоловіка, кожну жінку та кожну дитину, що живуть сьогодні) гріховна природа (Рим. 5), а у Господа Ісуса її не було: Він випробуваний «в усьому, подібно до нас, окрім гріха» (Євр. 4,15). Зверніть увагу на те, що:
- Він не зробив жодного гріховного вчинку — «Не вчинив Він гріха» (1 Пет. 2,22);
- Він не знав гріха (2 Кор. 5,21);
- у Ньому нема гріха (тобто гріховної природи), і тому Він не міг грішити (1 Ів. 3,5; пор. в. 9).
1.17 Якщо Христос не міг грішити, то як Його можна було спокушати?
Євангелії показують, що Христос був спокушений дияволом (сатаною в Мк. 1,13) у значенні, що той пропонував Йому спокуси, але в Ньому не було нічого, що відгукнулося б на ці спокуси. У цьому ми всі відрізняємося від Нього, бо маємо схильність піддаватися (відгукуватися на) спокуси диявола («пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва»; див. 1 Ів. 2,16), тому що ми маємо плоть, гріховну природу в нас, чого немає у Христа. Його спокушено не для того, щоб перевірити, чи Він згрішить, а для того, щоб показати, що не згрішить.
1.18 Чи був Йосиф Його батьком?
Ні. Христос не мав батька з людей. Гаврило сказав Марії: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!» (Лк. 1,35). Цікаво, що Євангелію, у якій ми знаходимо ці слова, написав лікар (Кол. 4,14).
Розповідь Матвія підтверджує це. Дізнавшись, що Марія чекає на дитину, Йосип хотів було таємно відпустити її. Але ангел Господній з'явився йому й сказав не робити цього й не боятися, тому що «зачате в ній то від Духа Святого» (Мт. 1,20). Хто б виклав це ясніше?
Останні сумніви розсіюються такими словами: «І не знав він [Йосиф] її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус» (Мт. 1,25; див. також в. 18).
1.19 Чи була Марія Його матір’ю?
Так. Навіть найперше пророцтво про Господа говорить про Нього як про насіння жінки (Бут. 3,15). За словами Павла, одним із привілеїв ізраїльтян було те, що «від них же тілом Христос» (Рим. 9,5). В Ів. 7,42 ми читаємо: «Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового». Ще одне ясне твердження ми знаходимо у Рим. 1,3, де сказано, що Христос був «з насіння Давидового». Див. також 2 Тим. 2,8.
1.20 Чи значить це, що у Марії особливе місце, і якщо це так, то яке?
Це так. Гаврило сказав їй: «Ти благословенна між жонами!» (Лк. 1,28). Трохи пізніше ці слова вимовила Єлисавета, наповнена Святим Духом (в. 42). Бути матір'ю Христа як людини – великий привілей. Однак мудреці зі сходу прийшли до Єрусалиму (Мт. 2) тому, що «на сході бачили зорю Його [а не Його матері] й прибули поклонитись Йому [а не їй]» (в. 2). Зірка вела їх, так що «ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було [а не Його мати]» (в. 9). Далі сказано, що вони «найшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю [а не мати зі своїм немовлям]. І вони впали ницьма, і вклонились Йому [а не їй]» (в. 11). Зверніть увагу на слова Господа, сказані їй в Ів. 2,4 і про неї Мк. 3,31-35.
Тим, хто шанує Марію, було б добре прислухатися до її поради: «Зробіть усе те, що Він вам скаже» (Ів. 2,5). Те, що Господь сказав Івану - "Оце мати твоя!" (Ів. 19,27), — і той факт, що з того часу цей учень узяв її до себе, показують, що Марія не мала надприродної сили й потребувала турботи з боку когось. Марія не назвала б Бога своїм Спасителем (Лк. 1,47), якби народилася безгрішною й була, як кажуть деякі, матір'ю Бога.
Коли одна жінка сказала Господу Ісусу, що Його мати блаженна (див. Лк. 11,27), Він відповів: «Дійсно блаженні ті, які слухають Боже слово і бережуть його!» (Лк. 11,28, пер. УБТ).
Нарешті в Діях 1,14 Марія згадана як одна з жінок, які перебували з учнями у молитві. Їй не відведено якоїсь особливої ролі.
Якщо говорити коротко, Марія мала особливе місце, але це стосується привілею, а не влади чи сили. Молитися їй – це ідолопоклонство. Поклоніння належить Богові.
