ЄВАНГЕЛІЯ СПАСІННЯ – ВИПРАВДАННЯ ВІД ГРІХІВ
Питання та відповіді, що містяться в цьому розділі, можуть служити як введення до Рим. 1,1 - 5,11.
Наступний розділ (шостий) має відношення до Рим. 5,12 - 8,39.
5.1 Яке значення слова «євангелія»?
У Стародавній Греції, коли було виграно битву, з поля бою відправляли гінця , щоб повідомити про перемогу в рідному місті. Наблизившись до міста, він мав вигукнути одне це слово «євангеліон»: хороші новини — битву виграно!
5.2 Що є темою євангелії?
Євангелія розповідає нам, як - коли людство повністю пало - Бог встановив шлях, яким воно могло налагодити позитивні стосунки з Ним.
Цей шлях - через Його Сина, Господа Ісуса, Який був і є Богом, але став людиною й помер на хресті за грішників: «Євангелія Божа … про Його Сина» (пор. Рим. 1,1.3). Це єдиний шлях, який веде до Бога (Дії 4,12). Людина не шукала Бога, але добра новина полягає в тому, що Бог шукав людину (Лк. 15).
5.3 Чому Павло не соромився євангелії (Рим. 1,16.17)?
Павло міг би соромитися євангелії, оскільки людина за своєю природою противиться тому, що проголошує її винною, і зневажає тих, хто це несе*. Нести євангелію грішникам — це спричиняє наругу.
Але Павло не соромився з кількох причин. По-перше, євангелія - сила Божа для кожного віруючого (в. 16). Вона здатна перетворювати людей і приводити їх до Бога (якщо вони приймають її та вірують). По-друге, вона універсальна (для юдеїв та язичників; в. 16). Нарешті, у ній «відкривається праведність Божа» (в. 17, пер. УБТ; див. 5.4).
* Ще однією причиною того, чому люди заперечують євангелію (або повністю не розуміють її), є неприйняття того, що спасіння дається даром і що його не можна заслужити. Крім того, люди не можуть прийняти, що єдиний спосіб розв’язання їхніх проблем був наданий Богом і що центральне місце в цьому розв’язанні займає розіп'ята людина (див. 1 Кор. 1,17–24).
5.4 Що таке праведність Божа?
Бог показує, що Він праведний* через:
● засудження грішника у своєму гніві (Рим. 1,17–18);
● воскресіння Ісуса з мертвих і надання Йому місця чести (Ів. 16,10);
● прощення гріхів, які сповідуються (1 Ів. 1,9);
● виправдання тих, хто вірить в Ісуса (Рим. 3,25.26; 4,5).
Останнє з перерахованого є дивним на перший погляд: Бог виправдовує винних грішників! Щоб побачити розв’язання цієї проблеми, перегляньте 5.11 і 5.12.
* Бог є любов (1 Ів. 4,16), але Він також є світло (1 Ів. 1,5).
5.5 Кому потрібна євангелія?
Кожному. Павло поділяє людство на три групи:
● люди, які втратили всі знання про істинного Бога й які не мають жодних правил поведінки (Рим. 1,18–32);
● моралісти, тобто люди, які самі встановлюють певні правила поведінки (Рим. 2,1–16);
● юдеї (Рим. 2,17–3,9).
Кожен належить до однієї з цих трьох груп. І Павло демонструє, що кожна група винна перед Богом.
5.6 Чи всі винні? Невже нема винятків?
Так, у підсумку винні всі. Ті, хто відноситься до першої групи (люди, які не мають жодних правил, див. 5.5), винні, навіть якщо вони ніколи не чули євангелії, тому що вони могли просто пізнати Творця, дивлячись на творіння навколо них, але вони відмовилися це зробити. Моралісти (група 2, див. 5.5) встановили правила, але не дотримувалися їх і діяли проти власного сумління (Рим. 2,15). Юдеї мали закон Мойсея від Бога й порушили його.
«Нема праведного ані одного… бо різниці немає, бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Рим. 3,10.22.23).
5.7 Невже нема ніякого виходу?
Вихід є. Щоб зрозуміти, який саме, майте на увазі, що Бог є справедливий суддя, Він святий і ненавидить гріх. Він знає кожного й кожен твій гріх. Є лише два варіанти. Або Він має тебе засудити, або ти маєш бути «зробленим праведним» перед Ним. Щоб побачити, як це може статися, перегляньте подальші запитання.
5.8 Що означає бути «виправданим» (Рим. 3,20)?
Виправданий означає «оголошений праведним». Це навіть краще, ніж бути невинним. Якщо ви виправдані*, ви можете вказати на Христа праворуч від Бога й сказати: «Я належу Йому, ось чому я праведний». Адам у своєму стані невинности до того, як він згрішив, не міг цього сказати. Отже, якби хтось хотів засудити вас як винного, він мав би спочатку засудити Христа як неправедного, а це неможливо (Рим. 8,34).
Ми виправдані і, як результат, ми праведні. Але ця праведність не приходить ні від нас, ні від людини; це «праведність Божа», яку Бог зараховує (або приписує) нам. Див. Рим. 4,3.5.11 і Фил. 3,9.
* Виправдання має на увазі, звичайно, очищення кров'ю й прощення, але воно не тотожне їм.
5.9 Що означають «вчинки (діла) закону» (Рим. 3,20)?
Діла закону — це не лише діла, спрямовані на дотримання закону Мойсея, але й діла, спрямовані на дотримання будь-якого закону. Сенс дотримання релігійного закону полягає в тому, щоб отримати схвалення Бога та підтримувати це становище.
В цілому, це спосіб, яким більшість людей думає, що вони можуть бути спасенні, — «якщо ти будеш добрим, ти потрапиш на небеса». На жаль, ніхто з нас не є добрий. Ізраїльський народ довів на прикладі закону Мойсея, що людина нездатна дотримуватись цього закону чи будь-якого іншого. Це загальний принцип. Немає діл, — нічого, що людина може зробити, — які зроблять її праведною перед Богом.
5.10 Як тоді хтось може бути виправданий перед Богом (Рим. 3,22–25)?
Відносно нас, то лише «вірою». Відносно Бога, то тільки «по благодаті». «Вірою» означає, що ми віримо в Христа, — у те, що Він заплатив ціну за наші гріхи й що цього достатньо. «Благодаттю» означає, що ми можемо прийняти лише те, що дає Бог, — що ми не можемо нічого зробити самі або щось додати до того, що Він зробив.
Але ми також виправдані кров'ю. Кров означає, що Господь Ісус повинен був померти як наш замісник.
5.11 Що означає фраза «Його Бог дав у жертву примирення [умилостивлення*]...» (Рим. 3,25)?
Єврейське слово «умилостивлення», або «спокута», буквально означає «покриття» (див. 2.7). У Старому Завіті воно використано для віка, або «кришки», ковчега завіту. Ця кришка була зроблена зі щирого золота, що свідчить про непорочну славу Божу. Скрижалі закону, які могли тільки проголошувати людину винною, були в ковчезі. Херувими (охоронці святости Бога та виконавці божественного суду, Бут. 3,24) дивилися вниз на кришку ковчега (Вих. 25,20; 37,9) і повинні були визнати, що Бог був праведним в засудженні людини. Але коли кришка ковчега була окроплена кров’ю (Лев. 16,14–16.33), — кров’ю неповинної жертви, що пролита за винних людей, — Бог міг пощадити свій народ.
Це картина того, що зробив Христос: Він віддав своє життя, Його кров була пролита, щоб Богові не довелося судити нас. Ми «покриті» тим, що Його Син віддав за нас своє життя.
* Грецьке слово, що використано в Рим. 3,25, означає «засіб або місце умилостивлення». У Новому Завіті в пер. Ю. Попченка тут використано слово «умилостивлення»: «Якого Бог призначив стати жертвою умилостивлення». – Ред.
5.12 Як Бог може виправдати грішника і в той же час бути справедливим?
Тому що Христос став нашим замісником, тобто Він зайняв наше місце й поніс суд за наші гріхи.
Якщо ви заплатите мій борг, то що може зробити суддя? Нічого! Хтось інший заплатив від мого імені. Ніхто з нас не міг би винайти такого чудового засобу виправдання та прощення, і тому євангелія є таким чудовим посланням. Бог прощає (досить чудово саме по собі), але не ігнорує гріхи. Він прощає після того, як виконав суд над гріхами та засудив гріх. Проблему вирішено, але в праведний спосіб.
5.13 А що стосовно віруючих Старого Завіту? Як їх виправдано (Рим. 4)?
Так само, як віруючих Нового Завіту - вірою. «Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність» (Рим. 4,3). І Бог міг зробити це праведно, тому що Він дивився на майбутню жертву Христа (Рим. 3,25.26).
5.14 Але хіба Яків не каже, що Авраам був виправданий ділами?
Каже. Але Яків говорить не про те, як ми можемо бути виправдані Богом, а про те, що наші дії повинні показувати (людям), що нас виправдано. Єдиним доказом того, що наша віра є справжньою, є діла, які ми виконуємо після спасіння (див. Як. 2,21.22). Як можна було побачити (людям), що Авраам був праведним? Тільки через його діла. Коли він пішов, щоб принести в жертву Ісака, він надав доказ. Але Бог задовго до того знав, що Авраам повірив, і саме тоді Він визнав його праведним (Бут.15,6).
5.15 Чому Христос воскрес для нашого виправдання (Рим. 4,25)?
Діло Христа було завершено, коли Він сказав: «Звершилось», а потім «віддав Свого духа» (Ів. 19,30) і помер. Але Його воскресінням Бог показав людям й ангелам, що Він прийняв смерть свого Сина як цілком достатню — що Він був повністю задоволений Христом і Його ділом.
Бог залишається праведним, коли виправдовує тих, хто вірить в Ісуса (Рим. 3,26), тобто тих, хто покладає свою надію на діло Христа на хресті. Воскресіння доводить, що Бог прийняв діло хреста, і усталює нашу віру.
5.16 Які наслідки виправдання (Рим. 5,1)?
Ми маємо мир з Богом. Між Богом і нами немає невирішених питань! Ніщо не відділяє нас від Нього. Це не обіцянка, що віруючий матиме мир з Богом; він у нього вже є! У наших стосунках з Богом не залишилося жодних перешкод (див. 9.1).
Справа не тільки в тому, що Бог більше не має нічого проти нас, але й у тому, що ми стоїмо в Його благодаті [або прихильності] (в. 2). Бог прихильний до нас; Він «за нас» (Рим. 8,31). Його думки та почуття по відношенню до нас позитивні.
І це ще не все: прочитайте Рим. 5,1–11, щоб побачити чудові наслідки виправдання та миру з Богом.
5.17 Які практичні наслідки в нашому житті?
Послання до Римлян 5,3–11 показує нам, що страждання (випробування та серйозні труднощі), через які нам доводиться проходити в нашому житті, - для нашої слави, і що результатом є зростання в терпінні, досвіді та надії. Любов Божа була вилита в наші серця Святим Духом. Бог виявив цю любов до нас, коли Христос помер за нас — коли ми ще були грішниками.
На завершення, якщо Бог уже зробив все для нас і якщо Він дав для нас максимум можливого, коли ми ще були ворогами, то тим більше тепер, коли ми стоїмо в Його прихильності та примирилися з Ним, Він спасе нас у кожній труднощі, з якою ми стикаємося в нашому житті, і спасе нас від майбутнього гніву (див. 9.5). Яке запевнення!
