ГОСПОДЬ ІСУС ХРИСТОС: ЙОГО ПОВЕРНЕННЯ
Христос виконав діло хреста (розділ 2). І тепер, після піднесення на небо, Він продовжує свій труд на нашу користь, справляючи своє служіння та різні функції (розділ 3). Скоро Він повернеться. Це повернення матиме дві фази: підхоплення та явлення.
Нижченаведені запитання та відповіді показують, коли відбудуться ці дві події, і розкривають їхній відповідний характер.
4.1 Чого очікують християни?
Християни очікують приходу Христа, який забере (або «підхопить») їх із цього світу. Цю подію описано в 1 Сол. 4,16.17: «Адже Сам Господь з наказом… зійде з неба... Потім ми, живі, які залишимося, разом з ними будемо підхоплені на хмари, на зустріч з Господом у повітрі» (пор. пер. УБТ).
З цього ми дізнаємося, що Христос прийде особисто, і це станеться в повітрі (не на землі).
Цю істину про підхоплення не було відкрито у Старому Завіті: «Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось» (1 Кор. 15,51).
Дехто вважає, що слід чекати царства або навіть намагатися приготувати йому дорогу. Але Христос каже: «Так, незабаром прийду!», і істинна позиція християнина - чекати цієї події: «Прийди, Господи Ісусе!» (Об. 22,20). Див. також Ів. 14,2.3 та Мт. 24,45-50.
4.2 Чи є пророцтва, які мають збутися перед підхопленням?
Жодного! Підхоплення може статися будь-якої миті. У 1 Сол. 4,16.17, що процитовано в 4.1, Павло каже: «Ми, живі, які залишимося… будемо підхоплені». Це показує, що навіть у першому столітті християни чекали (і повинні були чекати) приходу Господа в будь-яку мить і, безумовно, за життя.
4.3 Що для Христа означає підхоплення?
Підхоплення – це та подія, на яку Він чекає. Адже Він наречений, і Йому буде радістю забрати свою наречену, щоб вона була з Ним. Розмірковувати про це буде для нас у благословення, як і сказав Павло: «Господь же нехай серця ваші спрямує на Божу любов та терпеливість* Христову» (2 Сол. 3,5). Прикладом цього може бути те, як Ісак чекав Ревеку (Бут. 24,63).
Коли Господь був на землі, Він молився: «Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою» (Ів. 17,24).
* Це слово грецькою має також значення «терпеливість очікування», і саме на це вказує тут апостол.
4.4 Що означає підхоплення для тих, хто належить Христу?
Щастя, кінець усіх страждань, сліз та горя. Але головним чином воно означає, що ми назавжди перебуватимемо з Христом – «і так завсіди будемо з Господом» (1 Сол. 4,17). Це наголошено в Ів. 14,3: «Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви».
Це буде щасливе здійснення надій та очікувань нареченої. Так про нього говорить Писання – чи це є істинним в моєму серці й в твоєму?
4.5 Звідки відомо, що буде час скорботи?
Про це повідомляє Біблія. Єремія говорить про «час недолі для Якова» (Єр. 30,7). У книзі Даниїла стверджується, що «буде час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу» (Дан. 12,1). І Господь згадує про нього у Мт. 24,21 та Мр. 13,19.
4.6 Що тоді мається на увазі під скорботою?
Період часу, який настане після підхоплення церкви (див. 4.10). Скорбота охопить:
- по-перше, всю землю (Об. 3,10; Мт. 24,6.7);
- по-друге, Ізраїль: скорбота, яка прийде від Ассура, торкнеться всієї Юдеї, як кара (Іс. 28), а також буде особлива скорбота для вірного останку, якого буде гнобити антихрист (Мт. 24,15 і далі).
4.7 Хто зі святих пройде через скорботу?
Дехто стверджує, що християни, тобто віруючі, що складають церкву, пройдуть через період скорботи. Але чи цього навчає Біблія? Ні:
- Єр. 30,7 називає скорботу «часом недолі для Якова», і тому це стосується юдеїв;
- у Дан. 12,1 слова про скорботу стосуються народу Даниїла, тобто це знову Ізраїль;
- Мт. 24 посилається на ті самі події, що й Даниїл, і надає деякі додаткові докази того, що тут маються на увазі юдеї (гори в Юдеї, субота тощо);
- Об. 3,10, хоч і звернене до церкви у Філадельфії, повідомляє, що вірні будуть збережені від години випробування (не сказано, що вони пройдуть через нього);
- Об. 7,9–14 показує, що старці (частиною яких є церква) стоять окремо від тих, хто пройшов через скорботу (пор. пер. УБТ).
Усі уривки Писання, де згадано про час скорботи, чітко вказують на те саме: святі, які пройдуть через цей період, не є частиною церкви; це не християни.
4.8 Чи бувають у християн випробування й скорботи?
Так. Господь сказав учням: «Страждання зазнаєте в світі» (Ів. 16,33). Взагалі, кожен, хто справді йде за Господом, зазнає труднощів і навіть скорботи, бо світ ворожий до Христа. Однак це зовсім інше, ніж та «скорбота». 2 Сол. 1,4 - 2,3 пояснює, що скорботи, які були у солунян, - це зовсім інше, ніж скорбота, яка має відношення до настання дня Господа (2 Сол. 2,2; див. 4.9).
4.9 Що таке день Господа?
Вираз «день Господа»* використовується в Біблії для опису цілого періоду, а не одного дня тривалістю двадцять чотири години. Поки церкву не підхоплено, цей день не настане (див. 4.1–4.4; 2 Сол. 2,3.4). День Господа характеризуватиметься жахливими судами (Іс. 13,9; Йоіл. 1,15; 2,1.11; 3,4; Соф. 1,7–18 тощо), які передуватимуть явленню Христа у славі. Цей «день» охопить і той момент, коли настане кінець землі (2 Пет. 3,10). Таким чином, він включає явлення Господа у славі (4.12–4.15) та Його тисячолітнє царювання (3.3–3.6).
Християнин не проходитиме через ці суди (4.7). Для нього день Господа пов'язаний із винагородою й тому з відповідальністю (2 Кор. 1,14). У цьому сенсі день Господа називають також днем Христа (Фил. 1,10; 2,16).
* У пер. І. Огіенка зустрічаємо вирази «день Господа» й «день Господень». Зазначимо, що в Об. 1,10 є вираз, який також перекладено як «Господень день», але з іншим значенням (недільний день). В оригіналі грецькою мовою стоїть інше слово. Ми використовуватимемо вираз «день Господа», щоб відрізняти від виразу, поданого в Об. 1,10. – Ред.
4.10 Коли настане «велика скорбота»?
Під час другої половини семирічного проміжку між підхопленням та царством.
У пророцтві Даниїла про сімдесят тижнів (один пророчий тиждень дорівнює семи рокам) між шістдесят дев'ятим і сімдесятим тижнями є розрив (див. Дан. 9,24–27). Наприкінці шістдесят дев'ятого тижня Христа розіп'ято. Потім настав час церкви, у який ми й живемо та який Даниїл не згадує. Таким чином, сімдесятого тижня ще не було.
У перші три з половиною роки скорботи на землю впадуть Божі провіденціальні суди (голод, війни тощо; Об. 6 і далі). Другі три з половиною роки будуть набагато тяжчими – час незрівнянної скорботи: «Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде» (Мт. 24,21). Це велика скорбота. Про другу частину тижня говориться як про три з половиною роки (або «часи»), як про 42 місяці та як про 1260 днів в Об. 11-13 тощо. Настане гноблення від юдейського «антихриста» та від уряду відновленої Римської імперії (перший «звір» в Об. 13). На додаток до цього, безпосередні Божі суди падатимуть на землю (див. Об. 6-19).
4.11 Які основні події відбудуться в середині цього періоду?
Чотири важливі події відбудуться в середині 70-го тижня (тобто через три з половиною роки періоду скорботи):
- сатану буде скинуто з неба на землю (Об. 12,7-9);
- юдейські жертви в храмі припиняться (Дан. 9,27);
- антихрист сидітиме в храмі й вимагатиме поклоніння (2 Сол. 2,4);
- там буде встановлено «гидоту спустошення» (Мт. 24,15).
4.12 Що мається на увазі під явленням Христа?
Господь Ісус Христос повернеться на землю в силі, у супроводі ангелів (2 Сол. 1,7) та святих (2 Сол. 1,10), взятих на небо під час підхоплення (див. 4.1 та 4.2). Про цю подію сповістили старозавітні пророки (див., наприклад, Дан. 7,13.14). Він прийде на Оливну гору (Зах. 14,4), звідки після свого воскресіння Він піднявся на небо (Дії 1,9–12).
4.13 Що означає явлення Христа для Ізраїлю та Західної Європи?
Ізраїль, а точніше, меншість в Ізраїлі («останок» - див. Рим. 9,27 та Іс. 10,20-22) усвідомить, що Христос – це Той, кого вони (як нація) розіп'яли. І останок покається й прийме Його (Зах. 12,10-14; Об. 1,7). Більшість людей не розкається, і їх буде засуджено.
Західну Європу описано в пророцтві як відроджену Римську імперію* (Об. 13), як конфедерацію «царів», які делегують частину своєї влади голові цієї імперії (Об. 17,13). На жаль, «вони воюватимуть проти Агнця», але «Агнець переможе їх» (Об. 17,14; 19,19). Він знищить західноєвропейські армії подихом своїх уст (див. також «гострий меч», який виходить з Його вуст, Об. 19,15.21).
* Перший звір в Об. 13 представляє майбутнього голову відродженої Римської імперії. Детальний доказ цього виходить за рамки книги, але його можна знайти в багатьох хороших біблійних коментарях до книги Об’явлення, особливо до розділів 13 і 17.
4.14 Що означає явлення для самого Христа?
Це буде момент слави та показу. Він відмовився стати царем через людей (Ів. 6,15), з лагідністю представив себе Єрусалиму (Зах. 9,9; Мт. 21,7–10), і незабаром після цього Його було відкинуто. Але коли Він з’явиться, Він буде загальновизнаним (Фил. 2,10–11), «прославленим» і «дивним» (2 Сол. 1,10).
Той, Хто колись ніс терновий вінок (який говорить про прокляття, Бут. 3,17–18), потім носитиме «багато вінців» (Об. 19,12) як «ЦАР НАД ЦАРЯМИ, І ГОСПОДЬ НАД ПАНАМИ» (в. 16).
4.15 Що означає явлення Христа для християн?
Хоча християни чекають підхоплення (див. 4.1), вони люблять Його явлення (2 Тим. 4,8).
З одного боку, це буде для них днем, коли результати праці Христа та їхнього служіння Йому виявляться (Фил. 1,6.10; 4,1; див. також 4.9) і сприятимуть славі, яку Він отримує (2 Сол. 1,10). З іншого боку, що важливіше, це день, коли їхній Наставник — за яким вони йшли, коли Його було відкинуто, — буде вшанований і визнаний всіма.
День показу для «Царя над царями» має бути днем радости для Його нареченої.
