ГОСПОДЬ ІСУС ХРИСТОС: ЙОГО СЛУЖІННЯ
Ми розглянули деякі аспекти слави Його особистости (розділ 1) та слави Його діла на хресті (розділ 2). На додаток до цього є офіційна слава Христа, яка має відношення до Його служіння сьогодні та в майбутньому.
3.1 Що робить Господь як наш великий первосвященник?
Господь Ісус є наш первосвященник, і, як такий, Він клопочеться за нас (Рим. 8,34; Євр. 7,25.26*). Він досконало може допомогти випробуваним, оскільки сам став людиною й був подібний до братів (Євр. 2,17.18). Він може співчувати нам у нашій боротьбі та наших проблемах, оскільки Його випробувано у всьому, подібно до нас, окрім гріха (Євр. 4,15). Він знає та розуміє наші немочі (голод, спрагу, втому, біль, горе).
У Старому Завіті є два відомі первосвященники: Аарон і Мелхиседек. Завданням Аарона було входити до святилища («клопотання») в інтересах народу й щорічно здійснювати спокуту за них у Святому Святих (Лев. 16). Мелхиседек, з іншого боку, хлібом та вином зміцнив Авраама, який повертався з битви з царями. Він благословив Авраама та звеличив всевишнього Бога (Бут. 14,18–20).
Сьогодні Господь Ісус є священник за чином Мелхиседековим (Євр. 5,10), але завдання, які Він виконує, відповідають священству Аароновому. Він здійснив спокуту за нас на хресті й клопочеться за нас. У майбутньому, після періоду скорботи, Він зміцнить юдейський останок у зв’язку з їхніми битвами, як Мелхиседек зміцнив Авраама, і почне своє тисячолітнє правління, благословенне для Його народу Ізраїлю. Тоді Богу будуть поклонятися як «Богу Всевишньому».
* Значення грецького слова ентугчано, яке використано в цих уривках, - саме «клопотатися», а не «заступатися» (пор. пер. Ю. Попченка). Він клопочеться за нас, щоб ми відповідали тому становищу, яке ми займаємо у результаті виправдання. Про заступництво див. 3.2.
3.2 Що робить Господь як заступник?
Як заступник Господь Ісус виступає тоді, коли ми грішимо. Віруючі не повинні грішити, але, на жаль, грішать. «Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного» (1 Ів. 2,1). Він єдиний, хто здатний узятися за нашу справу, оскільки Він праведний. Він, дякувати Богові, щоб почати діяти як наш заступник, не чекає, поки ми сповідуємо свої гріхи, але бере ініціативу до своїх рук. У той момент, коли ми згрішили, в нас є заступник (адвокат) перед Отцем.
3.3 Чи царюватиме Христос над землею?
Так. Старий Завіт повен пророцтв, які підтверджують це. Наведемо кілька прикладів: «Я ж помазав Свого Царя на Сіон» (Пс. 2,6); «І стане Господь за царя над землею всією, Господь буде один того дня, і одне Ймення Його» (Зах. 14,9). Див. також Пс. 71 (72),8-11. Ці Писання не залишають сумнівів у тому, що наш Господь царюватиме над землею в буквальному значенні.
3.4 Чому це важливо?
Це важливо тому, що так сказав Бог, але й ще тому, що Христа, коли Він приходив на цю землю в благодаті, було відкинуто. Бог визначив, що Він царюватиме і Його буде визнано там, де було відкинуто. Це також означає, що для цього світу нарешті настане час належного та справедливого правління. Христос принизив себе, і Бог неодмінно зробить так, що Його буде звеличено (Фил. 2,5б–11; Іс. 52,13–15).
3.5 Коли і скільки це буде тривати?
Час церкви завершиться підхопленням. Потім (можливо, через якийсь проміжок) настане період семи років скорботи, наприкінці якого Христос з'явиться в силі й встановить своє царство. Це царство триватиме тисячу років: «…вони ожили, і царювали з Христом тисячу років» (Об. 20,4). Саме тому прийдешнє царство часто називають тисячолітнім.
3.6 Як це відбуватиметься?
Христос правитиме в спокої (Пс. 71 (72),7), праведності (Іс. 11,3–5) та святості (Пс. 46 (47),8; Зах. 14,20.21). Земля буде очищена настільки, що Ісая називає її новою землею (Іс. 65,17; 66,22). У творінні буде відновлено гармонію: «І замешкає вовк із вівцею...» (Іс. 11,6–8; Рим. 8,19–22). І «…земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває» (Іс. 11,9). Див. також Іс. 35.
Це буде час радости (Іс. 65,18.19). Сатану буде зв'язано й кинуто в безодню (Об. 20,2.3). Якщо хтось згрішить (таке можливо, бо у людей на землі, як і раніше, буде гріховна природа), то відразу ж його буде засуджено (Пс. 100 (101),8; Іс. 65,20).
Ізраїль буде центром царства Христового на землі й каналом благословення для народів (Іс. 2,2–4; 65,18–20; Зах. 8,20–23; 14,16.17).
У цей час церква буде небесним містом, «святим Єрусалимом» (Об. 21,9-22,5).
3.7 Чи правильно для християн називати Христа своїм царем?
Ні! Ні зараз, ні в майбутньому. Він є їхній Господь. І Він буде царем, але не їхнім*. Члени британської королівської сім'ї не кажуть королеві: «Ваша Величність». Вони близькі до неї, як ніхто з її підданих.
Так само християни складають наречену, церкву** й тому знають Його як нареченого, голову церкви (див. 3.10) і як свого Господа (див. 3.8).
* Відзначимо, що Христа ніде в Біблії не названо «царем християн», а в Об. 15,3 правильно читати не «Царю святих», а «Царю народів» (пор. пер. УБТ). – Ред.
** Див. розділ 7.
3.8 Що означає панування Христа?
Християни з радістю визнають, що Христос є їхній Господь. Євангельські розповіді показують, що учні, коли звертались до Христа, називали Його Господом (Ів. 13,13; 21,7). Після смерти та воскресіння Христа було сповіщено, що Бог зробив Його «Господом і Христом» (Дії 2,36). Відмінною ознакою християн є те, що вони зазвичай закликають ім'я Господа Ісуса Христа (1 Кор. 1,2; 2 Тим. 2,22). Віруючий усвідомлює, що він «дорого куплений» (1 Кор. 6,20), і тому визнає панування Христа, розглядаючи себе як раба Христа (1 Кор. 7,22; Фил. 1,1).
3.9 Христос є Господь тільки віруючих чи щодо невіруючих Він також Господь?
Право панування Христа також поширюється на невіруючих, які намагаються ігнорувати Його. Але кожен язик вѝзнає, що Ісус Христос то Господь (Фил. 2,11). Це станеться під час Його явлення в славі (див. 4.12–4.15).
3.10 Що означає те, що Христос є голова?
Є кілька аспектів цього становища Христа. Він є голова:
- особисто кожної людини (1 Кор. 11,3);
- взагалі всього (Еф. 1,20–22);
- колективно церкви (Еф. 1,23; 5,23; Кол. 1,18).
Панування Христа пов'язано з Його владою над окремим віруючим як Його слугою. Те, що Христос є голова, пов'язане з нашою спільною відповідальністю як членів Його тіла (див. 7.8) щодо дотримання Його напучень у нашому колективному ходінні. Голова не лише дає вказівки тілу, а й піклується про нього. Христос є голова як людина - Той, хто помер, воскрес і зараз прославлений на небі (Він не міг стати головою тіла до його утворення, Кол. 1,18). Практичне ходіння* віруючих повинно відображати той факт, що Христос є їхній голова (Кол. 2,19; Еф. 4,15).
* «Церкви» й деномінації, що їх заснувала людина, знаходяться в чіткому протиріччі з істиною, що є тільки одна церква й що цією церквою керує один голова – Христос. Див. розділ 7.
