ОСОБИСТІСТЬ І РОБОТА СВЯТОГО ДУХА
ЗМІСТ
Чому ця тема важлива? (запитання 1)
Особистість Святого Духа (запитання 2 - 8)
Робота Святого Духа (запитання 9 - 39)
Діяльність Святого Духа поза нами (запитання 10 - 11)
Діяльність Святого Духа щодо нашого спасіння (запитання 12 - 18)
Діяльність Святого Духа з нами або в нас (повсякденно та в нашому практичному житті) (запитання 19 - 34)
Наші дії щодо Святого Духа (запитання 35 - 39)
Символи та прообрази Святого Духа (запитання 40 - 43)
Символи дуже близькі до прообразів, але це не зовсім одне й те саме: символи — це більш звичайні предмети або об’єкти (наприклад, печатка), які зображають інший об’єкт або поняття, тоді як прообрази — це більш конкретні люди чи речі (наприклад, «слуга в Лк. 14» ). Проте обидва поняття ілюструють і допомагають нам зрозуміти характер чи риси людини чи питання.
Біблія використовує надзвичайну кількість символів і прообразів, щоб показати нам багато різних способів, якими Святий Дух служить нам і приносить користь. Нижче наведено їхній неповний список, але він охоплює основні з них.
Перші три символи — печатка (запитання 40), помазання (запитання 41) і завдаток (запитання 42) —говорять про благословення перебування Святого Духа, але кожен вислів показує нам окремий аспект цього благословення. Кілька інших прообразів або символів наведено в запитанні 43.
Поширені хибні уявлення про Святого Духа (запитання 44 - 52)
Святий Дух є божественною особистістю. Він рівний з Отцем і Сином в Божестві, але перебуває в кожному віруючому в Господа Ісуса й у церкві в цілому. Цей розділ зосереджується на Його особистості та роботі, а також на тому, як ми повинні ставитися до Нього в нашому житті. Не тільки дуже важливо дозволити Йому вести нас і керувати нами, щоб ми приносили славу Богу та благословення іншим, але нам потрібно уникати багатьох неправильних вчень про Нього, які є популярними сьогодні та призводять до неправильних дій.
11.1 Святий Дух «не буде казати Сам від Себе» (Ів. 16,13). Чи це означає, що нам не потрібно вивчати цю тему?
Ні. У вірші не йдеться про те, що Святий Дух не говорить про себе. Він говорить (див. численні посилання, наведені нижче). Річ у тому, що Святий Дух не говорить незалежно — тобто «із» або «від» себе. Ось чому далі сказано: «…що тільки почує, казатиме». Дух говорить в узгодженості з Отцем і Сином та залежно від Них.
11.2 Чи справді Біблія вчить, що Святий Дух це особистість?
Безперечно! Це істина, звичайно, що про Святого Духа також говориться як про силу (див. Дії 1,8; Лк. 24,49), але Він також є особистість. Біблія описує, що Святий Дух діє так, як може тільки особистість. Наприклад, Дух:
- говорить (Дії 13,2; Євр. 3,7);
- свідчить (Євр. 10,15);
- навчає (Ів. 14,26);
- закликає (вибирає) до служіння (Дії 13,2);
- Його може бути засмучено (Еф. 4,30);
- Його може бути обмануто (Дії 5,3);
- має волю (1 Кор. 12,11);
- має судження про те, що добре (Дії 15,28);
- іноді забороняє (Дії 16,6-7).
Дехто плутає Святого Духа з людським духом Христа як людини. Це фундаментальна помилка. Святий Дух є божественна особистість (див. 11.3).
11.3 Як ми знаємо, що Святий Дух це Бог?
Це чітко бачимо з кількох біблійних уривків:
- Святий Дух вічний (Євр. 9,14, див. пер. УБТ);
- Святий Дух є рівним (на одному рівні) з Отцем і Сином (Мт. 28,19);
- Святий Дух усюдисущий (Пс. 138 (139),7);
- Святий Дух усезнаючий (1 Кор. 2,10-11);
- Святий Дух усемогутній (тільки Бог може творити (Йов 33,4) або воскрешати (1 Пет. 3,18)).
Дії 5 надають ще один доказ: Петро звинувачує Ананія в тому, що він сказав неправду Святому Духу, а в наступному вірші каже: «Ти не людям неправду сказав, але Богові» (вірші 3 і 4). Отже, Дух є Бог.
11.4 Чи Святий Дух «приходив» чи Його було «послано»?
І те, і інше правильно. Він «прийшов», але також Його «послав» Отець і «послав» Син:
- «Дух Святий, що Його Отець пошле» (Ів. 14,26);
- «Я пошлю вам» (Ів. 15,26);
- «пошлю вам Його» (Ів. 16,7);
- «коли прийде Він, Той Дух правди» (Ів. 16,13).
11.5 Духа Святого було послано. Чи це не означає більш низьке положення?
Ні! Особистості Божества діють узгоджено в раді (вони мають одні й ті самі думки й працюють разом), але виконують різні завдання для досягнення спільної мети. Дух добровільно займає підпорядковане місце, коли Його послано (як і Син — див. Ів. 3,16; 6,38, Фил. 2,7 тощо). Проте не можна ставити питання про більш низьке становище, і Вони абсолютно на одному рівні («Вони рівні») з Отцем (див. 11.3).
11.6 Коли Святий Дух зійшов на землю?
У своїй прощальній промові до учнів (Ів. 14-16) Господь все ще говорив про прихід Святого Духа як майбутню подію (див. 11.4). Святий Дух міг прийти лише тоді, коли Христос постраждав, помер, воскрес і був прославлений (Ів. 7,39). Чому? Тому що Він мав свідчити про славу, яку отримав Христос.
Насправді Дух зійшов у день П’ятидесятниці (юдейське свято – Дії 1,5; 2,1-4.33). З тих пір Святий Дух живе на землі: у віруючому й у церкві (див. 11.13 і 11.15).
11.7 Що ми знаємо про Його характер?
У ряді уривків описано якусь характерну рису Духа, що дає нам уявлення про Його характер. Ось кілька прикладів:
- Святий Дух (багато посилань, наприклад, Дії 5,3);
- Дух святости (Рим. 1,4);
- Дух милости (благодаті) (Зах. 12,10; Євр. 10,29);
- Дух істини (Ів. 14,17; 15,26; 16,13, див. пер. УБТ);
- Дух життя (Рим. 8,2);
- Дух Христа (Рим. 8,9; 1 Пет. 1,11);
- Дух синівства або всиновлення (Рим. 8,15);
- Дух Сина Божого (Гал. 4,6);
- Дух Ісуса (Дії 16,7);
- Дух слави (1 Пет. 4,14);
- Дух Божий (1 Пет. 4,14);
- Дух нашого Бога (1 Кор. 6,11);
- Утішитель (Ів. 14,16.26; 15,26; 16,7).
11.8 Що таке «духовне»?
Речі або особи називаються духовними на відміну від тих, що є плотськими*, тобто мають відношення до характеру природної [себто старої, Еф. 4,22] людини. Біблія називає багато речей духовними, оскільки Святий Дух надає їм свій характер:
- дар (Рим. 1,11);
- служіння проповідування або повчання (Рим. 15,27);
- благочестиві віруючі на відміну від деяких віруючих з плотськими думками (1 Кор. 2,15; 3,1.3**; 14,37; Гал. 6,1);
- участь святих у християнських зборах і серед їхніх спільників-християн (1 Кор. 12);
- всі наші благословення (Еф. 1,3);
- наші пісні (Еф. 5,19);
- розуміння (духовних) віруючих (Кол. 1,9);
- дім, частинами якого ми є, і наші жертви (1 Пет. 2,5).
* Іноді також на відміну від матеріального (див. 1 Кор. 15,44).
** В пер. І. Огієнка (як і в пер. УБТ) тут стоїть слово «тілесні». В перекладах Ю. Попченка й Г. Деркача слово саркінос подано правильно: «плотські».– Ред.
11.9 Яка основна діяльність Святого Духа?
Ми не можемо недооцінювати важливости роботи Духа, що торкається практично всіх сфер нашого життя. Це стане зрозуміло з наведеного далі списку (який не претендує на повноту!).
Ми можемо згрупувати діяльність Духа в три категорії:
- Діяльність поза нами
- Натхнення (інспірування)
- Пророцтво.
- Діяльність, пов’язана з нашим спасінням*, результат якого «раз і назавжди»
- Нове народження (народження згори)
- Перебування, печатка та помазання
- Визволення (див. 11.14)
- Хрещення: об'єднання всіх віруючих в одне тіло
- Перебування з нами навіки
- Вручення дарів.
- Діяльність, пов’язана з нашим повсякденним життям
- Дає нам знання про те, що ми є Божі діти
- Допомагає нам насолоджуватися нашими стосунками з Отцем і Сином
- Направляє нас
- Навчає нас (показуючи славу Христову)
- Дає можливість нам отримати істину
- Веде нас у поклонінні
- Наповнює нас
- Підтримує нас
- Дає можливість підкорити плоть (тобто не задовольняти похоті плоті)
- Виробляє в нас плід Духа
- Свідчить та підтримує наше свідчення
- Створює єдність Духа серед нас
- Відновлює й приводить до покаяння
- Надихає нас прагнути повернення Господа.
Розгляньмо коротко кожну з цих категорій.
* Дух також працює над невіруючими, щоб привести їх до покаяння (Бут. 6,3) – навіть якщо Його робота зазнає спротиву (Євр. 10,29), і такі люди ніколи не народжуються згори (це також проілюстровано у рабі в Луки 14 (див. 11.43, пункт 12)).
11.10 Якою була роль Святого Духа в натхненні (інспіруванні)?
Святий Дух дав самі слова Святого Письма («вербальне інспірування»). Зокрема, ми читаємо, що Святий Дух:
- «спонукав» святих Божих мужів написати книги Біблії (2 Пет. 1,21) — тобто вони робили це під дією Його сили;
- вибирав кожне слово Святого Письма: «не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого» (1 Кор. 2,13);
- говорить самими словами Святого Письма. У посланні до Євреїв, розділ 10, перед тим як цитувати Єремію*, автор каже: «Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить…» (в. 15);
- говорив через людські інструменти: «Дух Господній говорить в мені, а слово Його на моїм язику» (2 Сам. (2 Цар.) 23,2).
Святий Дух використовував індивідуальності та стилі різних авторів, але Він робив це таким чином, щоб кожне написане слово було саме тим словом, що Він хотів, щоб воно було написано («вербальне інспірування»). Більш детально про це див. 8.1 – 8.4.
* Єремія 31,31-34.
11.11 Якою була роль Святого Духа в пророцтвах?
Пророки були людьми, які проголошували послання, що надходило безпосередньо від Бога. Уже за часів Старого Завіту Дух Христа свідчив у пророках (1 Пет. 1,11). Святий Дух дав пророкам усні та письмові висловлювання, які були однаково натхнені. Це ще відбувалося в перші дні християнства, поки Писання Нового Завіту («пророцькі писання» Рим. 16,26) не було завершено (Кол. 1,25).
11.12 Що означає «народитися від Духа»?
Душевна* людина має грішне єство (Біблія називає його «плоттю», див. 6.9), у якого нема ані здатности, ані схильности догоджати Богові (Рим. 8,5-9). Але Бог через Святого Духа діє на душу кожної людини, використовуючи Слово Боже, щоб викликати визнання душею її провини та Божої святости. У такий спосіб чудо нового народження відбувається за допомоги води (очищувальна дія Слова Божого) і Духа (1 Пет. 1,23; Ів. 3,5). Під час нового народження віруючий отримує нову природу (Ів. 3,6), хоча ніколи не втрачає старої природи, плоті, поки він знаходиться на землі (Рим. 7,18), і він «освячується Духом» (1 Пет. 1,2), тобто відділений або збережуваний для Бога через Святого Духа.
* Тобто природна, та, яка не народилась згори (пор. 1 Кор. 2,14, пер. УБТ). – Ред.
11.13 У кому перебуває Дух?
Це особливий привілей християн, або віруючих Нового Завіту (Ів. 14,17; Рим. 8,11; 2 Тим. 1,14). Перебування Духа має місце, коли людина вірить у «євангелію спасіння» (Еф. 1,13). Це передбачає віру в діло Христа, а також у Його особистість. З цього моменту ми «запечатані» Духом (див. 8.40), щоб Святий Дух «перебував з нами навіки» (див. 11.16).
Тіло віруючого є храм Святого Духа (1 Кор. 6,19). Це великий привілей, але передбачає велику відповідальність: використовувати свої тіла для Господньої слави (1 Кор. 6,13-20). Це особиста сторона. Крім того, Святий Дух перебуває в церкві (1 Кор. 3,16; Еф. 2,22). Це колективна сторона.
11.14 Як нас визволено від влади гріха?
Віруючий більше не повинен служити гріху — гріх більше не панує над ним (Рим. 6,1.2.14). Він «помер із Христом», і тому гріх більше не має права на нього (Рим. 6,1-11). Це стосується кожного віруючого – це наше «становище». Тому, власне кажучи, у віруючого ніколи нема необхідности грішити. Він може просто прожити своє життя для Бога. Але це можливо лише через силу Святого Духа. Якщо ми намагатимемося догодити Богові власними силами, ми зазнаємо невдачі. Це болісний процес, описаний у Рим. 7 (де людина, яка вже народилася згори, намагається догодити Господу власними силами, але постійно зазнає невдачі; див. також 6.17 – 6.23). Як тільки людина усвідомлює, що гріх все ще живе в ній (Рим. 7,17) і що вона не може догодити Богові своїми силами, а потребує допомоги ззовні (Рим. 7,24), вона знаходить повне визволення через силу Святого Духа: «Бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти» (Рим. 8,2). Тоді вона може ходити в Дусі й таким чином подолати плоть (див. 6.27 – 6.31).
11.15 Що достеменно розуміється під хрещенням Святим Духом?
Іван Хреститель заявив, що він хрестив водою, але за ним прийде Той, хто хреститиме Святим Духом (і вогнем*: Мт. 3,11). Перед своїм вознесінням Господь оголосив, що це хрещення Духом відбудеться через «кілька тих днів» (Дії 1,5). Через десять днів, у день П’ятидесятниці, Святий Дух зійшов з небес (Дії 2,1.17.33), щоб перебувати на землі (у віруючому та в церкві: див. 11.13). У цей день віруючі були «охрищені в тіло одне» (1 Кор. 12,13).
Хрещення Духом, як таке, відбулося лише один раз: коли було утворено церкву. Однак сьогодні кожен віруючий є частиною цього тіла Христа, і тому його можна вважати включеним у це хрещення Духом. Думка про необхідність «другого досвіду» є хибною (див. 8.46).
* Хрещення вогнем означає суд, який Христос накличе на тих, хто відкинув Його. Це все ще в майбутньому і, отже, повністю відрізняється від хрещення Духом. Іван згадує обидва хрещення разом, щоб підкреслити, що вони були далеко за межами того, що він, Іван, робив, і що Христос здійснить їх.
11.16 Що означає, що Святий Дух «перебуває з нами навіки»?
Ми читаємо: «Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував» і «Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він» (Ів. 14,16.17). По-перше, твердження про те, що Дух перебуватиме з учнями вічно, означає контраст із самим Господом, який був з учнями кілька років, але збирався залишити їх. Святий Дух завжди буде з ними, кожен день їхнього життя. По-друге, також істинним є те, що Святий Дух буде з нами у вічності. Цей чудовий привілей постійної присутности Духа ґрунтується на виконаному ділі Христа на хресті та Його прославленні (Ів. 7,39).
Старозавітні віруючі не мали цього привілею. Святий Дух міг зійти на них (Суд. 6,34), але Його також могло бути забрано (див. Пс. 50 (51),13). Він не перебував у них. Віруючих в Новому Завіті, з іншого боку, відзначено «печаткою» Святого Духа назавжди (див. 11.40).
11.17 Що таке дари Святого Духа?
Духовні дари — це особливі здібності, дані Святим Духом, які не треба плутати з природними здібностями, такими як красномовство чи гострий розум (хоча Бог може ними скористатися). Ми читаємо в 1 Кор. 12: «Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий» (в. 4). У цьому розділі перелічено багато духовних дарів: слово мудрости, слово знання, віра, оздоровлення, чудеса, пророцтво, розпізнавання духів, мови тощо. Усі віруючі отримали різні дари, але ці дари походять від того самого Духа й мають використовуватись на пожиток всього тіла Христового (див. 7.16).
11.18 Чи я маю дар Духа? Як я можу це знати?
Дух розподіляє дари «як Він хоче» (1 Кор. 12,11). Нам не треба зосереджуватися на тому, що ми отримали чи можемо отримати. Наше завдання полягає в тому, щоб виконувати те діло, яке показує нам Господь. Згодом стане зрозуміло (нам й іншим), у чому полягає наш дар. Наш обов’язок полягає в тому, щоб використовувати його «на користь» (1 Кор. 12,7) і з любови (1 Кор. 13).
11.19 Як Святий Дух дає нам знати, що ми Божі діти?
Він засвідчує разом із духом нашим, що ми Божі діти (Рим. 8,16). Він робить це, вказуючи нам на біблійні вірші, які виявляють істину про те, що ми є Його діти (Ів. 1,12; 1 Ів. 3,1.2.10). При новому народженні ми стаємо дітьми Божими; але Святий Дух допомагає нам сприйняти цю істину та насолоджуватися нею.
11.20 Що мається на увазі під виразом «Утішитель»?
Цей вислів (Ів. 14,16.26; 15,26; 16,7) представляє Святого Духа як Того, хто стоїть біля віруючих і бере їхні справи у свої руки. Ми не залишилися сиротами (Ів. 14,18), але нас підтримує Утішитель. Він допомагає нам насолоджуватися нашими стосунками з Отцем і Сином (див. 11.21) та бути свідками у ворожому світі (Ів. 15,24-27).
11.21 Як Святий Дух допомагає нам насолоджуватися нашими стосунками з Отцем і Сином?
Він робить це через те, що дає нам можливість оцінити слова, сказані Христом на землі (Ів. 14,26), включаючи Його одкровення про Отця. Він також свідчить про Христа такого, яким Він є зараз (Ів. 15,26), і веде нас до повної істини (тобто допомагає нам її прийняти й оцінити), а також майбутнього (Ів. 16,13). Через це Він з’єднує наші серця з Христом і з Отцем. Він також дає нам можливість насолоджуватися доступом до Отця: «Бо обоє Ним маємо приступ [доступ] у Дусі однім до Отця» (Еф. 2,18). Діло Христа є основою для цього доступу, а Дух дає нам силу користуватися ним.
11.22 Як міг Господь сказати, що Його відсутність принесе користь учням (Ів. 16,7)?
Тому що Він пошле Духа, який свідчитиме про Нього як про прославленого Господа, даючи учням можливість насолоджуватися глибшими стосунками з Ним й Отцем (див. 11.21). Господь був з ними, але Святий Дух буде в них, даючи їм більш повне розуміння істини, ніж вони коли-небудь мали, коли Господь був на землі.
11.23 Що означає бути керованим Святим Духом?
Бути веденими Святим Духом є характеристикою синів Божих (Рим. 8,14). Це на відміну від природних людей, які є «в плоті» й не можуть догодити Богові (Рим. 8,8). Це також протилежне дотриманню закону (Гал. 5,18).
Для того щоб нам бути веденими Святим Духом на практиці, ми маємо бути готові виконувати волю Господа, а не нашу, просити Його про керівництво, читати Святе Письмо (Дії 8,27-29; 16,6-10), і судити пориви нашої плоті (Рим. 8,13). Керівництво Духа ніколи не суперечитиме Біблії (воно було дано тим самим Духом, див. 11.10).
11.24 Як і чого нас навчає Святий Дух?
Святий Дух навчає нас свідченнями про славу Христа (і повну істину), даючи нам розуміння Святого Письма (Ів. 14,26; 15,26; 16,13-15; 1 Ів. 2,27). Він дає нам можливість отримати істину (див. 11.25).
11.25 Як ми можем отримати Божу істину?
Є три важливі етапи передачі нам Божої істини, кожен з яких здійснюється Святим Духом: її об’явлення Богом (1 Кор. 2,10), її повідомлення нам (1 Кор 2,13) та її прийняття нами (1 Кор. 2,14-15). Інакше кажучи, Дух знав усі Божі думки й міг висловити їх людською мовою («одкровення»); Він дав ті самі слова, які повинні бути (і були) записані в Біблії («повідомлення»), і тепер завдяки силі Святого Духа ми приймаємо Слово в наші серця. Більш детально про це сказано в розділі 10.
11.26 Що таке поклоніння в дусі та істині (Ів. 4,24)?
Господь Ісус використав цей вислів у своїй розмові з жінкою із Самарії. Вона звикла до зовнішнього та церемоніального поклоніння, заснованого на змішуванні язичницької релігії та іудейських обрядів (див. 2 Цар. (4 Цар.) 17,24 і далі). Господь пояснив, що починається нова ера, а з нею й новий тип поклоніння, коли поклонники «правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді [істині]» (Ів. 4,23).
Поклоніння «в дусі» означає, що (а) християнське поклоніння є духовним на відміну від матеріального (зокрема, на відміну від іудейського поклоніння: шати, будівлі, кадило, приношення в жертву тварин) і (б) Святий Дух направляє християнського поклонника відносно того, що виражати перед Богом.
Поклоніння «в істині» означає, що поклоніння ґрунтується на відкритій істині та має бути справжнім: ми маємо на увазі те, що говоримо, а не просто декламуємо речі чи вшановуємо Бога тільки устами (Мт. 6,7; 15,8; Іс. 29,13).
11.27 Що означає бути наповненим Духом (Еф. 5,18)?
У кожному віруючому перебуває Святий Дух (див. 11.13), але ми не всі (і не завжди) наповнені Святим Духом — звідси напучення «наповнюйтеся Духом» (Еф. 5,18). Тут наповнення Духом протиставлено сп’янінню вином. Треба, щоб Святий Дух(а не вино) керував християнином і вів його.
Щоби бути «наповненими», нам потрібно звільнити місце — засуджуючи та видаляючи те, що заважає Духу. Якщо ми допускаємо гостя лише до однієї кімнати, він не «наповнює» наш дім і не може зробити так, щоб його вплив відчувався всюди. Щоб це сталося, ми повинні відкрити для нього весь будинок.
Коли ми наповнені Духом, це матиме великий вплив на нашу радість, свідчення та служіння (див. Лк. 1,41.67; Дії 4,8.31; 13,9.52).
11.28 Яким чином Святий Дух надає нам сили?
Воскреслий Господь сказав своїм учням: «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете…» (Дії 1,8; див. також Лк. 24,49). Через кілька днів, у день П’ятидесятниці, ця сила свідчення стала очевидною, коли Петро звернувся до натовпу й 3 тисячі людей були спасенні. Сьогодні Святий Дух зміцнює нас для нашого свідчення й дає силу нашій «внутрішній людині» оцінити славу Христа (Еф. 3,16). Він надає енергії нашому служінню, нашій надії та нашій радості (Рим. 14,17; 15,13; 1 Сол. 1,6). Він робить це, допомагаючи нам покладатися на Бога, на Його Слово, а не на себе чи людей тощо (див. Зах. 4,6).
11.29 Чи може Святий Дух допомогти нам подолати плоть?
Як народжені згори віруючі, ми маємо нову природу (див. 11.12). Ця нова природа має правильні бажання, але їй бракує сили діяти відповідно до цих бажань або подолати схильності чи підбурювання плоті (чи гріха)*, яка все ще перебуває в нас (Рим. 7,15.17). Саме тут з’являється Святий Дух як сила, яка дозволяє нам жити так, як до вподоби Богу (Рим. 8,4,13). Це не означає, що ми подолали гріх раз назавжди (ми не можемо), але що єдиний спосіб не піддатися вимогам плоті – це ходити в Дусі. Послання до Галатів, розділ 5, дає нам божественне формулювання проблеми: «Бо тіло** бажає противного духові, а дух противного тілу**» (в. 17), а також божественну відповідь: «Ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла**» (в. 16; див. також 6.27 – 6.31).
Для прикладу: всі зусилля тисячі чоловіків не можуть зрушити потяг ні на метр. Але коли водій локомотива повертає ключ, з’являється сила, яка рухає поїзд на кілометри. Не сила машиніста рухає потяг, але машиніст усуває перешкоду, щоб потужність двигуна стала ефективною. Так і з нами: якщо ми видаляємо те, що заважає Духу, Його сила стає ефективною.
* У значенні не слухати або не відповідати на них.
** Точніше: плоть, плоті. – Ред.
11.30 Що таке плід Духа, і як він породжується?
«Плід Духа» (Гал. 5,22-23) стоїть на противагу «ділам плоті» (Гал. 5,19-21). Це один плід, але складається з дев’яти компонентів (любов, радість, мир тощо). Плід — це відтворення рис Христа у віруючих, які йдуть за Ним і наслідують Його (Ів. 15,8). Саме через Святого Духа ці риси Христа відтворюються в нашому житті. Це станеться тією мірою, якою ми ходимо в Дусі (див. 11.29).
11.31 Яка роль Духа у свідченні?
Свідчення є центральною частиною діяльности Святого Духа. Це відповідає Його характеру як «Духа істини*» (Ів. 15,26, 16,13). Дійсно, «Дух - то істина*» (1 Ів. 5,6-12). Зокрема, Дух свідчить:
- нам: про прославленого Христа на небесах— Він свідчить саме те, що Він «чує» у славі (Ів. 16,13.14);
- нам: про той факт, що ми діти Божі (Рим. 8,16);
- світу: євангелію (Дії 5,31.32). В учнів будуть важкі часи для свідчення у ворожому світі, але Святий Дух також свідчитиме (учням, показуючи їм прославленого Христа, яким Він є в Отця), і таким чином Він зміцнить їхнє свідчення і зробить його дієвим (Ів. 15,26-27). Так само Він допомагає нам.
Дух використовує Боже Слово, щоб дати це свідчення (див. Євр. 10,15).
* Порівняй пер. УБТ. – Ред.
11.32 Яка роль Духа у відновленні?
Основна ціль Святого Духа — допомогти нам насолоджуватися славою Христа (Ів. 16,14). Однак, коли ми засмучуємо Святого Духа (див. 11.36), ми не можемо насолоджуватися цим. За цих обставин Його зусилля по відношенню до нас будуть зосереджені на тому, щоб ми побачили та визнали своє падіння та повернулися до «радости нашого спасіння» (Пс. 50 (51),14). Це підтверджується багатьма практичними напученнями в посланнях Нового Завіту, зверненими до віруючих Святим Духом для їхнього відновлення (див., наприклад, численні напучення в Еф. 4,17 і далі та 5,1 і далі). Це проілюстровано двома прообразами:
- використання води під час обмивання ніг (Ів. 13) говорить про застосування Слова Святим Духом;
- вода очищення (Чис. 19), для приготування якої попіл рудої ялівки заливали живою (тобто проточною) водою (в. 17): зображення спогаду про страждання Христа, оживлені для нас Духом і застосовані до нас для очищення та відновлення.
11.33 Що таке єдність Духа, і як ми можемо її зберігати?
Нам потрібно розрізняти єдність Духа (Еф. 4,3) і єдність тіла (Еф. 4,4). Останнє стосується факту «є одне тіло», який завжди був істинним, починаючи з П’ятидесятниці (див. 11.6). Жодні дії чи падіння людини не можуть цього змінити. Але щодо єдности Духа нас закликано зберігати її. Ми не можемо створити її, але Дух учиняє її серед нас, якщо ми діємо згідно з Божим Словом та керівництвом Духа - на основі того, що є одне тіло. Це також вимагає якостей, згаданих у попередньому вірші (покора, лагідність тощо). Це нелегке завдання - воно вимагає «зусиль». Але воно того варте. Це означатиме погодженість у помісному зібранні та між різними зібраннями (див. 7.21), а також залежність від Духа, коли Йому підкоряються й шукають Його керівництва.
11.34 Як Дух спонукає нас прагнути повернення Господа?
Святий Дух захоплює нас славою Христа (див. 11.24) і, таким чином, спонукає нас тужити за Ним. В Об. 22,17 голос Святого Духа й голос нареченої (церкви) зливаються в один: «А Дух і невіста говорять: Прийди!» Дивіться також Гал. 5,5.
Це чудово проілюстровано в Бут. 24, де слуга Авраама (прообраз Святого Духа) показує Ревеці (прообраз церкви) славу та велич Ісака (прообраз Христа), а потім веде її до Нього.
11.35 Що мається на увазі під молитвою у Святому Дусі (Юди 20)?
Це означає молитися під усвідомленим керівництвом Святого Духа. Тому, якщо ми молимось у Святому Дусі, ми будемо висловлювати правильні прохання в правильний спосіб (див. Еф. 6,18). Ми повинні молитися у Святому Дусі, а не до Святого Духа (див. 11.50). Дух тут, Він у нас, Він формує та направляє наші молитви.
11.36 Що означає засмучувати Святого Духа?
Віруючі не повинні, але можуть засмучувати Святого Духа (Еф. 4,30). Вірші, що розташовані поряд, наводять окремі приклади того, як і чому це може статися: «гнилі слова», «подратування», «гнів», «лютість», «крик», «лайка» та «злоба». Ці речі є прикладами (гріховної) діяльности плоті. Коли віруючий зазнає падіння, Святий Дух буде засмучений і, отже, не зможе допомогти нам насолоджуватися тим, що від Христа, вести нас далі в істину тощо, доки проблему не буде сповідано (див. 11.32).
11.37 Чи засмучувати Святого Духа те ж саме, що вгашати?
Засмучувати Духа - це наслідок недбалости в нашому особистому житті. Про те, що віруючі можуть вгашати Духа, згадується у зв’язку з недостатньою оцінкою пророчого служіння (1 Сол. 5,19-20). Слово Боже показує нам, що мають бути регулярні збори для повчання, де є можливість пророкувати (застосовуючи Слово Боже до слухачів у їхній теперішній ситуації: див. 1 Кор. 14,29; див. також 7.13). На жаль, у багатьох християнських колах (так званих «церквах») така можливість не надається, принаймні щотижня. Там, де пророцтва недооцінюють, Святий Дух вгашається, що не означає, що Він взагалі не може діяти, але що Він буде сильно обмеженим. Це дуже важлива річ.
Але навіть там, де дотримуються вчення про керування Духа, можна перешкоджати Духу чи навіть вгашати Його через плотську діяльність або дотримуючись звичок чи традицій.
11.38 Що мається на увазі під «зневагою» Духа?
Цей вислів зустрічається в Євр. 10,29: «Хто потоптав Сина Божого… і хто Духа благодаті зневажив». Йдеться про невіруючого, який знає про євангелію, але відмовляється від неї й таким чином ображає Святого Духа. Якщо він не покається у своєму становищі, він зазнає вічного осуду (Ів. 3,36).
У безпосередньому контексті цей вірш відноситься до юдея, який сповідував християнську віру - той, кого було освячено «кров’ю заповіту». Він був зовні відділеним для Бога як той, хто належав до Божого народу, і сповідував, що прийняв Христа як Месію, але він тепер відвернувся від жертви Христа. Але принцип і доля (вічний осуд) також застосовуються до невіруючих сьогодні, якщо вони не приймають Христа.
11.39 Що таке «противитись» Святому Духу?
Насамперед, це сказано про невіруючих, які відмовляються слухати й приймати послання, яке Бог адресує їм (Дії 7,51). Крім того, віруючі також можуть опиратися дії Духа, якщо відкидають Його свідчення, тобто не підкоряються Слову Божому.
11.40 Що означає бути «запечатаним (відміченим печаткою)» Святим Духом?
Біблія використовує надзвичайну кількість символів (звичайні предмети, такі як печатка) і прообразів (конкретні люди або речі, наприклад, слуга в Лк. 14,15–24), щоб проілюструвати багато різних способів, якими Святий Дух служить нам і приносить нам користь. Три символи — запечатування, помазання і завдаток — говорять про благословення перебування Святого Духа, але кожен вираз показує нам інший аспект цього благословення.
Християни, які повірили в євангелію спасіння, «запечатані (відмічені печаткою)» Святим Духом (Еф. 1,13; 4,30; 2 Кор. 1,22). Печатка говорить про справжність і владу (як печатка на царському листі: Ест. 8,8) і про власність (наприклад, печатка на чолах в Об. 7,3 і далі; 9,4). Її також ставлять як знак закінчености: ніхто не може втручатися (Дан. 6,18; Мт. 27,66; Об. 20,3).
Відповідно, віруючий, який був запечатаний (відмічений печаткою) Святим Духом, (а) є дійсним або справжнім (народженим згори), (б) належить Богові, (в) має це назавжди. Запечатування відбувається як результат віри, а не досвіду (Еф. 1,13).
11.41 Яке значення має «помазання»?
У старозавітні часи помазання робилось з метою отримання особливого завдання чи посади. Наприклад, помазання царя (1 Сам. (1 Цар.) 10,1; 16,13), пророка (1 Цар. (3 Цар.) 19,16) або священника (Вих. 28,41). Таким чином, помазання говорить про посвячення на завдання чи служіння, а також про спорядження проникливістю (1 Ів. 2,27) і силою. Цей зв’язок чітко зображено в таких уривках (які передусім говорять про Господа): Лк. 4,18; Дії 4,27; 10,38.
11.42 Що мається на увазі, коли Святого Духа названо «завдатком»?
Слово «завдаток» означає початковий внесок або гарантію. Коли покупець будинку сплачує завдаток, ви знаєте, що він має намір сплатити залишок. У цьому значенні Святий Дух називається «завдатком нашого спадку» (Еф. 1,14; 2 Кор. 1,22; 5,5): Бог уже дав нам свого Духа, тож Він також дасть нам майбутній спадок — брати участь у всесвітньому пануванні Христа (Еф. 1,10.11.22.23). Ось чому вірш Еф. 1,14 продовжується так: «на викуп здобутого». Це майбутнє викуплення*: спадщина вже є нашою, але її все ще потрібно «викупити».
* Нашу спадщину вже куплено через діло Христа, але настане день, коли її буде викуплено силою – звільнено від усіх ворожих впливів.
11.43 Чи є в Біблії інші символи або прообрази Святого Духа?
- Олива
Олива загалом, а не лише в контексті помазання (див. 8.41), також є зображенням Святого Духа. Розглянемо, наприклад, таке:
- олива давала світло (Вих. 27,20-21; Зах. 4,2-6). Святий Дух освітлює й навчає (1 Ів. 2,20.27);
- посудини скинії було помазано оливою, щоб освятити їх для Бога (Вих. 40,9; Лев. 8,10-12). Святий Дух освячує (1 Пет. 1,2, пер. УБТ);
- «олива в горняті» (1 Цар. (3 Цар.) 17,12) показує, що Дух Божий перебуває з нами вічно (Ів. 14,16) — жодним чином не зменшуючись з часом, навіть якщо ми ділимося своїми благословеннями з іншими;
- посудини, які потрібно було наповнити олією (2 Цар. (4 Цар.) 4,2 й далі), показують, що віруючі повинні бути сповнені Духом;
- «добрий самарянин» злив оливи на рани чоловіка, який попався розбійникам (Лк. 10,34). Ця олива була для зцілення та подолання наслідків гріха. Саме через Духа виконуються праведні вимоги закону (Рим. 8,4) й приборкується діяльність плоті (Гал. 5,16);
- «олива радости» (Пс. 44 (45),8) говорить про радість у Святому Дусі (Рим. 14,17);
- «олива, щоб блищало обличчя» (Пс. 103 (104),15) нагадує нам, що «ми відкритим обличчям… дивимося всі на славу Господню, і зміняємося» від Духа (2 Кор. 3,18);
- «Свята олива» (Пс. 88 (89),21) нагадує нам, що Дух є святий і робить святим.
- Жива вода
Вода є зображенням Слова Божого, але жива вода говорить про те, що Слово оживляється й прикладається до наших сердець Святим Духом (Ів. 4,10; 7,37-39). «Жива вода» в Чис. 19,17 має те саме типове значення. Святий Дух прикладає Слово до наших сердець.
- Голуб
Іван Хреститель сказав: «Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому» (Ів. 1,32). Голуб - чистий птах. Бут. 8 показує, що, на відміну від крука, голубу було некомфортно в оточенні, позначеному смертю та нечистотою, і тому він повернувся до Ноєвого ковчега, поки вода не відступила (вірші 8 і 9). Але Дух міг залишатися* на Господі, тому що Він був безгрішним. Дух чистий і святий (див. 8.7).
- Вітер
«Вітер» і «дух» є переклади одного грецького слова (пневма). Говорячи про нове народження (народження згори), Господь порівняв дію Святого Духа з подувом вітру: невидимим, невизначним, але який чітко виявляється (Ів. 3,8). Вітер говорить про таємничу й водночас направлену дію Духа.
- Шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім (Дії 2,2, пер. УБТ)
Тут ми маємо картину перебування Духа в церкві та потужної дії в ній (пор. 1 Кор. 3,16; 12,6).
- Поділені язики
У день П’ятидесятниці «з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів» (Дії 2,3). Цей знак, що супроводжує прихід Святого Духа, показує два аспекти Його дії: (i) очисний ефект через суд над злом (вогонь); (ii) сила свідчення (поділені язики) - не лише для юдеїв, але й для язичників.
- Слуга в книзі Буття, розділ 24
Цей слуга має завдання знайти наречену для Ісака та підготувати її для нього, а також привести до нього - зображення Святого Духа, який служить знаряддям в утворенні церкви, а також у пробудженні та зростанні її прихильности до Христа, Сина та спадкоємця. Він показує нам славу Христа (див. 8.24) і спонукає нас тужити за Ним (див. 8.34).
- Води, що течуть із скелі, по якій було вдарено (Вих. 17,5-6)
Цю скелю, прообраз Христа (1 Кор. 10,4), треба було один раз вдарити палицею суду. Потім витекла вода. Це показує, що дар Святого Духа був наслідком того, що Христос поніс — раз і назавжди — Божий суд на хресті (Ів. 7,39).
- Ісус, син Навинів
У книзі Вих. 17,8-10 Мойсей на горі молиться за Ізраїль. Він є прообразом Христа, який заступається за нас. Ісус, син Навинів, який веде битву на рівнині, також є прообразом Христа, але Христа в нас через Духа, що веде битву й дає нам перемогу. Пізніше завданням Ісуса, сина Навинова, було привести народ у Ханаанську землю й очолити завоювання цієї землі. Це символізує Христа, який допомагає нам насолоджуватися нашими духовними благословеннями через силу Святого Духа (див. Еф. 3,1-19).
- Хмара, що наповнює храм
Храм Соломона було наповнено хмарою після принесення жертв (2 Хр. 5,6.13.14). Це зображення божественної присутности Святого Духа в зібранні-церкві на основі завершеного діла Христа (Ів. 19,30; Еф. 2,22).
- Господар гостиниці в Луки 10,35
«Добрий самарянин» (прообраз Христа) виявив милосердя до чоловіка, який попався розбійникам. Задовольнивши невідкладні потреби цього чоловіка, він влаштував, щоб за ним доглядали в гостиниці (можливо, зображення зібрання), яку утримував її власник, прообраз Святого Духа. Самарянин попросив: «Потурбуйся про нього». Ми не залишились сиротами. Святий Дух піклується про нас і про наші справи як Утішитель (див. 8.16).
- Раб у Луки, розділ 14
Цей раб просить людей прийти на «велику вечерю» (Лк. 14,16) — зображення євангельського свята благодаті. На відміну від притчі в Євангелії від Матвія, розділ 22, тут лише один раб. Він запрошує, звітує своєму панові, отримує від нього накази та «силує» людей прийти: відповідне зображення роботи Духа в серцях і сумлінні людей, що робить їх чутливими до євангельського запрошення.
- Жінка зі світлом у Луки, розділ 15
У притчах цього розділу показано, що три особистості Божества діють у спасінні грішників: Христос, прообразом якого є чоловік, що шукає загублену вівцю; Отець, прообразом якого є батько, що приймає блудного сина; а також діяльність Святого Духа проілюстровано жінкою, що використовує світло, щоб знайти загублену драхму. Святий Дух бере участь у спасінні людини, показуючи їй її втрачений стан у божественному світлі.
- Чоловік, що несе глек у Луки, розділ 22
Коли Петро та Іван запитали Господа, де їм приготувати Пасху, Він наказав їм увійти до міста та піти за «чоловіком, який несе глек води» (Лк. 22,10). Цього чоловіка можна розглядати як ілюстрацію діяльности Святого Духа, який веде та направляє нас, використовуючи Слово Боже.
- Воротар у Івана, розділ 10
Лише добрий пастир може увійти через двері — тобто може продемонструвати якості, що відповідають всім вимогам месіанського пророцтва (син Давида, народжений у Віфлеємі, тощо). Як воротар, Святий Дух відкриває двері для Нього, демонструючи, що Святе Письмо чітко виділяє та ідентифікує Христа як Месію. Іван Хреститель був одним із багатьох голосів — хоч і дуже важливих і видатних, — які використовував Святий Дух у цій справі.
- Можливі інші прообрази
Різні тлумачи запропонували кілька інших прообразів, які перераховано тут для молитовного міркування: (i) хмара, що веде народ (Вих. 13,21; див. також 8.10); (ii) дощ, особливо «пізній дощ» (Йоіл 2,23); (iii) роса (Вих. 16,13.14); (iv) тихий лагідний голос (1 Цар. (3 Цар.) 19,12).
_________________________________________________
* Лише після викуплення Святий Дух може залишатися й перебувати в людині. Дивіться коментарі в пункті 10 («хмара»).
11.44 Чи повинні ми просити про отримання Святого Духа?
Ми читаємо в Лк. 11,13: «Скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?» Ці слова Господь Ісус звернув до своїх учнів — перед своєю смертю, воскресінням і вознесінням, а також перед приходом Святого Духа в день П’ятидесятниці. Але з того дня Дух Святий зійшов. Тепер він перебуває на землі (див. 11.15).
Християнам не потрібно просити приходу Духа. Як тільки вони вірять у завершену роботу Христа, у них перебуває Дух (див. 11.13).
11.45 Як я можу знати, що я отримав Святого Духа? Чи потрібно мені говорити мовами?
Ні — дар мов був даний Духом, але лише на початку християнства, і навіть тоді не всім (1 Кор. 12,29-30). Тоді як ми можемо знати, що отримали Духа? Чітка відповідь: тому що так сказав Бог (Еф. 1,13). Це правда, що ми також відчуємо це (запевнення, яке Дух дає нам, що ми діти Божі (див. 11.19, 11.21), радість, яку Він дарує, те, як Він відкриває Святе Письмо тощо), але знання про Його перебування ґрунтується на Слові Божому, а не на нашому досвіді (Рим. 8,11; 2 Тим. 1,14).
11.46 Чи правда, що мені потрібно спеціальне хрещення Духом або якийсь «другий досвід» після мого народження згори?
Ні. Нам потрібен не якийсь особливий досвід, чудодійні дари чи щось подібне, а віра в євангелію нашого спасіння (Еф. 1,13). Завдяки такій вірі ми запечатані, і Дух пробуває в нас і перебуває з нами вічно. Але нам потрібно дозволяти Духу наповняти нас (див. 11.27).
Також зауважте, що хрещення Духом не означає духовности. У Коринті всі віруючі розглядалися включеними в хрещення Духом (1 Кор. 12,13), але більшість з них були плотськими, а не духовними (1 Кор. 3,1).
11.47 Як ви впізнаєте сповненого Духом віруючого? Чи потрібно йому говорити мовами або творити інші чудеса?
Чудодійні дари (наприклад, говоріння мовами) було дано на початку (Мр. 16,17-18; Євр. 2,3-4). Але це не означає, що кожен сповнений Духом віруючий має такі дари. Нормальними ознаками наповнення Духом сьогодні є спів, радість і сила в служінні та свідченні (див. 11.27), а також духовна поведінка («ходіння за Духом», див. Рим. 8,4).
11.48 Що це за «спеціальне помазання», про яке ми постійно чуємо?
Дехто вчить, що християни можуть або повинні досягти вищого рівня духовности, отримати «особливе помазання» Святого Духа і, як результат, отримати особливу силу. У Біблії також використовується термін помазання у зв’язку зі Святим Духом (див. 11.41), але, що цікаво, це сказано не про «батьків» чи «юнаків», а про «маленьких дітей», наймолодших у вірі (1 Ів. 2,18.20.27). Отже, помазання є привілеєм кожного віруючого, а не лише дуже розвинених чи духовних.
11.49 Що означає «падіння під дією Духа»?
Це не біблійний вислів чи біблійний феномен. Коли люди говорять про «падіння в Дусі», вони зазвичай мають на увазі ситуації, коли часто через вплив «цілителя» люди втрачають контроль над собою й падають здебільшого назад. Вони стверджують, що саме Святий Дух викликає ці переживання. Однак у багатьох біблійних уривках, де йдеться про Святого Духа та Його силу, жодного разу не згадується подібного досвіду. Фактично, вони прямо суперечать характеру (див. 11.7) і роботі (див. 11.9) Святого Духа, як це описано в Божому Слові.
11.50 Чому не моляться Святому Духу?
По-перше, тому що Біблія не спонукає нас до цього й не дає жодних прикладів такої практики (але багато прикладів молитви до Отця й Сина). Але в чому причина цього? Ми бачили, що Святий Дух є не менш божественним, ніж Отець і Син (див. 11.3), але Його роль інша. Наші стосунки пов’язані не стільки безпосередньо з Ним, скільки з Отцем і Сином (1 Ів. 1,3), тоді як Дух допомагає нам насолоджуватися цими стосунками та спільністю (див. 11.21). Крім того, до нас звернено напучення молитися «в» Дусі, що насправді виключає ідею молитися «до» Духа (див. 11.35).
11.51 Що таке «гріх проти Святого Духа»?
Люди часто вживають цю фразу, але вона не зустрічається в Біблії. Зазвичай вони мають на увазі «богозневагу (хулу) на» (а не «гріх проти») Святого Духа (див. 11.52). Кожен гріх, вчинений християнином, є гріхом проти Святого Духа, тому що Святий Дух перебуває в них і гріх засмучує Його (див. 11.36).
11.52 Що буде, якщо я богозневажу Духа?
Це запитання пов’язане з Мр. 3,29: «Але, хто богозневажить Духа Святого, повіки йому не відпуститься, але гріху вічному він підпадає». Пояснення дається в наступному вірші: «Бож казали вони: Він духа нечистого має». Господь виганяв демонів силою Святого Духа (Мт. 12,28). Натовп був здивований і казав: «Чи ж не Син це Давидів?», але фарисеї, незважаючи на те, що в них були кращі знання, звинуватили Господа в тому, що він виганяє демонів силою сатани (або Вельзевула) (див. Мт. 12,22-32). Ця дія — побачити докази сили Святого Духа та приписати її сатані — була богозневагою. Цю богозневагу не можна було пробачити, оскільки вона означала відкидання Христа.
Сьогодні неможливо вчинити цей гріх, тому що Христос більше не знаходиться на землі, творячи чудеса силою Святого Духа.