СТІЛ ГОСПОДНІЙ

12.1 Яке значення столу у Святому Письмі?

12.2 Чи знаходимо ми інші приклади столів у Святому Письмі?

12.3 Де в Новому Завіті й у зв’язку з чим згадується про Господній стіл?

12.4 Чому його називають «Господнім столом»?

12.5 Чи згадується про Господній стіл у Старому Завіті?

12.6 Яка різниця між Господньою вечерею й Господнім столом?

12.7 На чому наголошує вчення Павла в першому посланні до Коринтян 10 та 11 відповідно?

12.8 Як ми беремо участь у Господньому столі?

12.9 Що ми виражаємо, коли беремо участь у Господньому столі?

12.10 Яке значення слова «тіло» у вірші 16?

12.11 Яке значення слова «тіло» у вірші 17?

12.12 Why does verse 16 speak of the blood and body of ‘the Christ’ and not just ‘Christ’? Is there any connection with the reference to ‘the Christ’ in 1 Corinthians 12:13: ‘so also is the Christ’?

12.13 Що дало привід Павловому напученню щодо Господнього столу?

12.14 Але хіба коринтяни вірили в ідолів?

12.15 Чому в розділі 10 першого послання до Коринтян згадуються Ізраїль та жертовник?

12.16 Чому в цьому уривку згадуються язичники та ідолопоклонницькі жертви?

12.17 Який хід думок у цьому уривку?

12.18 Чому про чашу згадано перед хлібом?

12.19 Чого ми можемо навчитися з того факту, що в цьому уривку використовуються два різних грецьких слова зі значенням «спільність»?

12.20 Does the passage speak about partakers or about partaking?

12.21 Is it a textual question?

12.22 But why is all this relevant, practically?

12.23 Що значить «стіл демонський»?

12.24 Чи є в християнському світі інші столи, крім столу демонського й Господнього столу?

12.25 Тоді цей уривок стосується лише ідолопоклонства?

12.26 Але хіба не всі християни за Господнім столом?

12.27 Чи не означає це, що деякі християни можуть заявляти, що вони мають Господній стіл?

12.28 У такому випадку ніхто не знає, де можна знайти Господній стіл?

12.29 Але хіба не всі християни є частинами тіла Христа?

?! 12.30 Але хіба не всі християни покликані до спільности Божого Сина?

?! 12.31 Але хіба не всіх членів тіла охоплено в першому посланні до Коринтян 10,17?

?! 12.32 Але чи не весь Ізраїль був у спільності з жертовником?

?! 12.33 Що означає «ви не можете»?

?! 12.34 Резюме. Які характеристики Господнього столу?

?! 12.35 Висновок. Де сьогодні Господній стіл?

12.1 Яке значення столу у Святому Письмі?

У Святому Письмі стіл говорить про спільність або сферу, де спільність має місце чи виражається. Різні столи у Святому Письмі означають різні типи спільности. Спільність, про яку йдеться, характеризується особою, якій цей стіл належить (див. наступне запитання).

12.2 Чи знаходимо ми інші приклади столів у Святому Письмі?

У Святому Письмі згадується кілька різних столів. Саулів стіл (1 Сам. (1 Цар.) 20,24-34) був столом царства без вірности. Стіл Давида (2 Сам. (2 Цар.) 9,7-13) був столом доброти. Соломонів стіл був столом достатку, що приводив до здивування (1 Цар. (3 Цар.) 4,27; 10,5). Стіл Неемії був столом щедрости у важкі часи (Неем. 5,17).

12.3 Де в Новому Завіті й у зв’язку з чим згадується про Господній стіл?

У Новому Завіті Господній стіл згадується лише один раз (1 Кор. 10,21). Це пов’язано з потребою коринтян уникати зв’язків зі спільнотами, які були несумісними зі спільнотою, вираженою за Господнім столом (див. 12.9).

12.4 Чому його називають «Господнім столом»?

Його називають «Господнім столом», тому що це Його стіл. Він належить Йому. Це сфера, де Його панування поважають. І це називається «стіл», тому що це сфера, де виражається спільність або спільнота. Таким чином, йдеться про спільність, яка характеризується пануванням Христа.

12.5 Чи згадується про Господній стіл у Старому Завіті?

Вираз «Господній стіл» зустрічається один раз у Старому Завіті: «Ви ж його [Моє ім’я] опоганюєте, коли ви кажете: Господній стіл осквернений…» (Мал. 1,12, пер. УБТ). Тут йдеться про жертовник*. Підкреслюється святість, яка відповідає цьому «столу». Малахія мусив дорікнути останку за те, що вони не врахували святости Господнього столу.

* Зверніть увагу, що жертовник називається Господнім столом, але Господній стіл не є жертовником. Господній стіл – це місце, де Він головує, а не місце, де Його принесено в жертву.

12.6 Яка різниця між Господньою вечерею й Господнім столом?

Це два різні аспекти одного й того ж. Вечеря представляє нам саму їжу (тобто хліб і вино) та її характер як спомин. Стіл зображає нам спільність, виражену в прийняті їжі за вечерею.

12.7 На чому наголошує вчення Павла в першому посланні до Коринтян 10 та 11 відповідно?

У 1 Кор. 10 Павло пояснює, що виражається й мається на увазі, коли приймаються символи (хліб і вино). У 1 Кор. 11 він пояснює спосіб, у який їх приймають, і мету їхнього прийняття: згадати Господа й звістити Його смерть.

У 1 Кор. 10 Павло висвітлює колективну відповідальність (ви «не можете»), у 1 Кор. 11 він висвітлює індивідуальну відповідальність («хто їстиме… чи питиме»).

12.8 Як ми беремо участь у Господньому столі?

Через пиття чаші (вечері) і споживання хліба (вечері), як сказано в 1 Кор. 10,16: «Чаша благословення, яку благословляємо» й «хліб, який ломимо». Немає іншого способу брати участь у Господньому столі (в. 21), ніж куштуючи символи (в. 16). Але це треба робити відповідно до особливостей Господнього столу (див. 12.35).

12.9 Що ми виражаємо, коли беремо участь у Господньому столі?

Ми виражаємо спільність (саме це є суттю столу, див. 12.1 і 12.2). За Господнім столом ми виражаємо спільність з Його тілом, яке було дане за нас (1 Кор. 10,16), з Його кров’ю, яка була пролита за нас (в. 16), і що всі віруючі на землі є членами Його тіла, церквою (в. 17).

12.10 Яке значення слова «тіло» у вірші 16?

Фізичне тіло Христа, дане за нас на хресті.

12.11 Яке значення слова «тіло» у вірші 17?

(Духовне) тіло Христа, тобто церква в її глобальному аспекті: усі віруючі на землі на тепер.

12.12 Why does verse 16 speak of the blood and body of ‘the Christ’ and not just ‘Christ’? Is there any connection with the reference to ‘the Christ’ in 1 Corinthians 12:13: ‘so also is the Christ’?

In 1 Corinthians 12:13 the expression ‘the Christ’ encompasses Christ and the church, His body. However, in most [1] New Testament passages this is not the case. As a rule,[2], when a word presents the object with which the mind is occupied, the article is used; when a word is merely characteristic, the article is omitted. Here in 1 Corinthians 10 Christ is the object before the mind: He is the Rock that was smitten (v. 4), the One who should not be tempted (v. 9), and the One whose blood was shed and whose body was given (v. 16).

1 See, for instance, Matt. 2:4; 16:16; Acts 8:5; 18:28; Rom. 9:5; 15:3; 1 Cor. 11:3, 15:15, 22, 23b; etc. In particular, there are two references in the chapter itself (1 Cor. 10): ‘the rock was the Christ’ and ‘Neither let us tempt the Christ’ (vs. 4, 9). Surely, neither of these refers to Christ and the church.

2 See ‘On the Greek Article’ and ‘Brief hints on the Greek article’ by J N Darby, Collected Writings, Vol. 13.

12.13 Що дало привід Павловому напученню щодо Господнього столу?

Випадок, що призвів до Павлового напучення, був сумним: коринтян потрібно було застерегти від зв’язку з ідолопоклонством. Тому Павло починає уривок із благання: «…утікайте від служіння ідолам».

12.14 Але хіба коринтяни вірили в ідолів?

Ні. Для них було цілком зрозуміло, що «ідол — ніщо» (1 Кор. 10,19.20; пор. 1 Кор. 8,4). Проблема була в іншому (див. 12.15).

12.15 Чому в розділі 10 першого послання до Коринтян згадуються Ізраїль та жертовник?

Апостол хоче продемонструвати принцип, а саме: зовнішня участь означає внутрішню спільність (див. 12.19). Для цього він наводить чотири приклади.

1. Подяка за чашу (зовнішня дія) означає спільність із кров’ю Христа.
2. Ламання хліба (зовнішня дія) означає спільність із тілом Христа.
3. Куштування  жертви (мирної жертви) для ізраїльтянина, який робив це, означало спільність із жертовником.
4. Куштування  ідольських жертв (зовнішня дія) означало спільність із демонами.

12.16 Чому в цьому уривку згадуються язичники та ідолопоклонницькі жертви?

Коринтяни, мабуть, дотримувалися точки зору, що — оскільки вони не вірили в ідолів — не було шкоди брати участь в ідолопоклонницьких жертвах (тобто куштувати ці жертви). Але проблема була не в тому, у що вони вірили. Проблема полягала в тому, що язичники (в. 20) вірили в ідолів, яким вони служили, і коринтяни були в небезпеці приєднатися до цього служіння.

12.17 Який хід думок у цьому уривку?

Хід думок полягає в тому, що коринтяни були в небезпеці виразити, що вони були частиною двох різних типів спільнот, які були несумісні одна з одною:

• споживаючи символи (хліб і вино), вони виражали спільність із тілом і кров’ю Христа,
• споживаючи ідолопоклонницькі жертви, вони виражали (незалежно від того, свідомо чи ні) спільність з демонами.

Вони не звернули уваги на зв’язок зі сквернами. У цьому уривку Павло демонструє, що цей зв’язок має місце.

12.18 Чому про чашу згадано перед хлібом?

Думка про кров Христа найбільш відповідала тому, щоб змусити коринтян (і нас) уникати нечестивих зв’язків. Натяк на пролиту кров, життя Христа, «дане» й «покладене», був найбільш дієвим; його ціллю було спонукати коринфян переосмислити свої зв’язки.

Кров Христа — Його жертовна смерть — також є основою всіх наших благословень.

12.19 Чого ми можемо навчитися з того факту, що в цьому уривку використовуються два різних грецьких слова зі значенням «спільність»?

Павло використовує слова метехо (брати участь) і койноніа (спільність). Метехо — це дієслово (тобто виражає діяльність), койноніа — іменник. Метехо використовується для зовнішньої участи або вільного об’єднання; койнонія використовується для тісної внутрішньої спільности. Метехо, тобто активність зовнішньої дії, вживається у віршах 17 і 21: «…ми всі спільники* хліба одного», і «…не можете бути спільниками* Господнього столу». Койнонія вживається двічі у вірші 16: «спільнота то крови» й «спільнота тіла» Христа, а споріднене слово койнонос (той, хто має цю спільноту) вживається у віршах 18 і 20: «спільники вівтаря» й «спільники для демонів». Це використання метехо та койноніа/койнонос є дуже вражаючим: у такий спосіб дуже сильно висловлюється те, що зовнішня дія участи означає близьку внутрішню спільність (див. 12.15).

* Точніше: учасники, учасниками. На жаль, у пер. І. Огієнка два різних слова метехо та койнонос подано однаково. Але, наприклад, у пер. І. Хоменка цю різницю проведено: метехо подається як «учасники», а койнонос – як «спільники». Пор. два розглянуті уривки з віршів 17 і 21 у пер. І. Хоменка: «…ми беремо участь у одному хлібі»; «…не можете бути учасниками столу Господнього».

12.20 Does the passage speak about partakers or about partaking?

The passage speaks of the activity of partaking and of the communion expressed (Q.19). Using a literal translation (like J N Darby’s translation) will greatly help in discerning this pattern:

The conclusion is that the two activities are incompatible: the partaking of the Lord’s cup (and table) on the one hand, and the partaking of the demons’ cup (and table) on the other.

But does not the King James Version speak of ‘partakers’ as opposed to ‘partaking’, and that for both the outward activity (metecho) and the inner communion (koinonia)?

Yes, that is true. The King James Version is excellent in many ways but does not offer a precise translation of this passage. There are two problems:

1. It uses a noun (partakers) when, as a matter of fact, the Greek text uses a verb, describing an activity (to partake),
2. It uses ‘partakers’ for both the outward activity as well as the communion expressed by the activity.

As a result, the difference between partaking (metecho) and communion (koinonia), unfortunately, is completely obscured. The following table may help to clarify:

The table shows that:

1. J N Darby’s translation reflects the Greek text accurately in terms of both the distinction between nouns and verbs, and the distinction between outward partaking and inner communion,
2. The King James uses the same word (partakers) to translate different Greek words,
3. The King James uses three different words (partakers, communion, and fellowship) to render the same Greek word (koinonia/koinonos),
4. The King James uses a noun (partakers) to render a verb (partaking, metecho).

12.21 Is it a textual question?

No, it is not a textual question. It is a question of precision in the translation. 

12.22 But why is all this relevant, practically?

Because the King James Version, using ‘partakers’, could give the impression that it is a question of position, a question of who or what we are, as opposed to a question what we do. Further, unless the two Greek words are distinguished, the conclusion is lost on the reader, namely that outward partaking implies, and expresses, inner communion.

12.23 Що значить «стіл демонський»?

Стіл – це місце, де виражається спільність (див. 12.1). Стіл демонський - це сфера, де люди мають і виражають спільність з демонами (через ідолопоклонство).

12.24 Чи є в християнському світі інші столи, крім столу демонського й Господнього столу?

Так, їх багато. У часи написання послання до Коринтян було не так. Тоді християни не були розділені через деномінації та організації, як це відбувається сьогодні. Отже, сьогодні є 1) Господній стіл, 2) столи людські, 3) стіл демонський.

12.25 Тоді цей уривок стосується лише ідолопоклонства?

Ні! Він має набагато ширше застосування. Скажімо чітко: створені людиною християнські спільности не відповідають Божим думкам, але вони ні в якому разі не є частиною «столу демонського» (якщо вони не є явно ідолопоклонницькими). Однак цей уривок встановлює загальний принцип: зовнішні дії означають близьку внутрішню спільність (див. 12.17, 12.19). Асоціація зі злом оскверняє. Ми «не можемо» (див. 12.34) виражати спільність з двома групами, несумісними за принципами. З огляду на це, було б суперечливим в один Господній день виражати єдність Його тіла, а в інший Господній день – згоду з сектантськими принципами.

12.26 Але хіба не всі християни за Господнім столом?

Ні. Святе Письмо взагалі ніколи не говорить про «перебування за» Господнім столом. У ньому йдеться про те, щоб «бути учасником» Господнього столу. Господній стіл характеризується авторитетом Господа (це Його стіл), де виражається єдність тіла Христового. Ми хочемо, щоб усі християни шукали його й приходили до нього. Власне кажучи, усі християни мають там своє місце. Але, на жаль, деяких відсторонили, а деякі обирають несумісні з єдністю тіла Христового спільности, наприклад, деномінаційні спільности.

12.27 Чи не означає це, що деякі християни можуть заявляти, що вони мають Господній стіл?

Ні. Жоден християнин і жодна група християн не мають права претендувати на Господній стіл. Стіл Господній – це Його стіл. Для будь-кого чи будь-якої групи заява про те, що вони «мають» Господній стіл, була б претензійною.

12.28 У такому випадку ніхто не знає, де можна знайти Господній стіл?

Святе Письмо не дає нам жодного фізичного місцезнаходження чи адреси. Але воно містить особливості, характеристики Господнього столу, і ми повинні збиратися там, де ці характеристики очевидні (див. 12.35). «Не дам сну своїм очам, дрімання повікам своїм», поки не знайду це місце (Пс. 131 (132),4).

12.29 Але хіба не всі християни є частинами тіла Христа?

Так, дійсно всі. Усі є членами Його тіла. Але не всі «їдять», «благословляють» і «беруть участь».

12.30 Але хіба не всі християни покликані до спільности Божого Сина?

Так, всі (1 Кор. 1,9). Це та сфера, до якої покликані всі, але, на жаль, не всі виражають цю спільність (див. 12.29).

12.31 Але хіба не всіх членів тіла охоплено в першому посланні до Коринтян 10,17?

Так, усіх віруючих «охоплено» у тому сенсі, що їх усіх ми маємо бачити в одному хлібі. Цей хліб символізує тіло Христа, частиною якого є кожен віруючий. Це те, що виражається одним хлібом, який використовується на вечері. Але не всі християни виражають цю єдність. Нам потрібно розрізняти єдність, яку виражено, і тих, хто її виражає.

12.32 Але чи не весь Ізраїль був у спільності з жертовником?

Ні. Текст дуже чіткий: «ті, що… їдять», були в спільності з жертовником (1 Кор. 10,18). Власно кажучи, будь-який ізраїльтянин міг їсти мирну жертву. Це не обмежувалось однією родиною (наприклад, синами Аарона) чи якимось окремим коліном. Однак їсти дозволялося лише тим, хто був чистим (Лев. 7,19б). Якщо траплялося будь-яке осквернення, людина втрачала привілей їсти мирну жертву, доки знову не ставала чистою (в. 21).

12.33 Що означає «ви не можете»?

«Не можете» виражає моральну неможливість. Власне кажучи, вони могли б робити те чи інше (і деякі з них, імовірно, робили, звідси попередження). Наступний вірш надає доказ: якби вони були залучені до обох спільностей, вони б «дратували Господа». Отже, «не можете» найсильнішими словами виражає заборону апостола.

12.34 Резюме. Які характеристики Господнього столу?

Є принаймні три ключові характеристики Господнього столу, які чітко зазначено в 1 Кор. 10:

1. Виражається єдність тіла Христа (в. 17). Тут християни збираються разом і ламають хліб на несектантській основі, на підвалинах тіла Христового. У жодному іншому членстві нема потреби, й навіть воно небажано. Вони приймають символи (хліб і вино) просто як члени тіла Христового.
2. Відокремлення від зла, включаючи злі товариства: спільність, виражена за Господнім столом, несумісна з тим, що ганьбить Господа. Божественне «не можете» забороняє будь-яке об’єднання з принципами, несумісними з принципами Його столу.
3. Повага до Господньої влади: це, зрештою, Господній стіл. Це місце, де Він головує. Господь є центром і надає характер спільності. Його волю, викладену в Новому Завіті, поважають, а Його владу охоче визнають.

Останній пункт має ряд наслідків: збирання буде в Його ім’я (Мт. 18,20) і вказівок у решті цього послання (а також інших) буде дотримано. Може бути (велика) слабкість, але є чесне бажання шанувати Господа Ісуса й дотримуватися Його Слова.

12.35 Висновок. Де сьогодні Господній стіл?

Знову ж таки, ми не висуватимемо жодних претензій. Ми не надамо адреси. Але ми хочемо вказати на характеристики Господнього столу, як їх показано нам у Святому Письмі (див. 12.30), і закликати кожного просити Господа привести його або її до цього місця, щоб скуштувати спільність Його столу в Його присутності.