ПРОРОЦТВО
10.1 Що таке пророцтво?
Пророцтво стосується чоловіка (іноді, в правильному контексті, жінки), що говорить від імені Бога. Пророк отримує послання від Бога й передає його тим людям, котрих воно обходить (Повт. Зак. 18,18; Єр. 1,9-17). Це послання часто починається словами: «Так сказав Господь» (наприклад, Іс. 7,7; 10,24; 28,16 тощо). У багатьох випадках пророцтво розкриває майбутні події, але не завжди. Однак воно розкриває думки Бога у певний момент часу стосовно конкретного питання, проблеми чи особи (осіб). Огій, наприклад, говорив насамперед про сучасні проблеми: про відсутність інтересу до дому Божого та ревности до нього. Але він також згадує про майбутню славу Божого дому (у тисячолітньому царстві, Ог. 2,9), щоб підбадьорити тих, хто будував храм у той час (див. наступне запитання).
10.2 Яка мета пророцтва?
Почнемо з того, що не є метою пророцтва: воно не для задоволення нашої цікавости щодо майбутніх подій. Головна мета полягає в тому, щоб відкрити Божі наміри та досягти (принаймні) одного з двох конкретних результатів:
- змінити поведінку тих, до кого звернено пророцтво;
- зайняти слухачів Христом, Його стражданнями, Його майбутньою славою та Його роллю й становищем у наступних часах й у вічності. Це ключ до пророцтва (див. 1 Пет. 1,11).
10.3 Якими були основні теми пророків Старого Завіту?
Вони діляться на кілька груп:
- Тогочасна поведінка Божого народу: гріхи Ізраїлю та Юди, особливо ідолопоклонство (див. Іс. 44,9-22 серед багатьох інших уривків), соціальна несправедливість (наприклад, Єр. 7,5-7), спілкування з навколишніми народами та брак поваги до Бога;
- Становище язичників у той час (Йона; Ам. 1);
- Майбутні страждання й слава Христа (Іс. 53; 1 Пет. 1,11);
- Майбутні страждання й слава Ізраїлю (наприклад, Єр. 31,1-36).
Охоплення пророцтва обмежено подіями на землі. Ось чому старозавітні пророки не говорили про церкву, яка є небесною, і її зв’язок із Христом, або про підхоплення церкви. Все це було «заховане в Бозі» як таємниці (Еф. 3,3-5,9; Кол. 1,26; 1 Кор. 15,51).
10.4 Чи містить Новий Завіт пророцтва?
Так. Існують такі види:
- пророцтва про майбутні події в книзі Об’явлення. Їх головною темою є прихід Христа в силі, щоб оволодіти цією землею, де Його відкинула більша частина народу, коли Він прийшов у благодаті (Ів. 1,10). Під час приготування до цього на землю прийдуть жахливі суди (розділи 6-19). У другому посланні до Солунян і посланні Юди також містяться пророцтва про майбутні події, як і в інших книгах Нового Завіту (див. Мт. 24; 1 Кор. 15; 2 П??. 3ет. 3 тощо);
- «пророцькі писання», які відкривають істину, сховану в часи Старого Завіту (Рим. 16,25.26);
- пророцтво в іншому значенні: проголошення Слова Божого для поточного моменту, в залежности від Нього, для збудування зібрання (1 Кор. 14). У той час коли було написано це послання, це включало повідомлення істини, яка не була відкрита раніше (див. перший пункт вище). Сьогодні Свята Біблія є повною, а отже, це є питанням застосування відкритої істини до сумління. Це не питання відкриття істини понад ту, що міститься в Біблії.
10.5 Чи біблійні пророцтва дійсно збуваються?
Докази здійснення пророцтв переконливі. Ми можемо вказати на сотні старозавітних пророцтв, які збулись:
- Справдження за часів Старого Завіту, наприклад, передбачення Єремії про 70 років полону (Єр. 25,11.12) і повернення юдеїв до країни через 70 років (Єр. 29,10; Езд. 1,1), передбачення Ісаї про прихід Кіра (Іс. 44,28; 45,1), передбачення Даниїла про чотири світові імперії (Дан. 2; 4; 7), передбачення Ісаї для Єзекії (Іс. 39,6.7) тощо. Насправді, здійснення слів пророка було перевіркою його істинности (Повт. Зак. 18,22);
- Справдження сотень (!) пророцтв, що стосуються народження, життя, страждань, смерти та воскресіння Христа (див. Мих. 5,2; Дан. 9,26; Пс. 21 (22); Іс. 53 серед багатьох інших; див. також 12.12);
- Справдження після часу Христа на землі (руйнування Єрусалиму в 70 р. від Р. Х., розвиток церковної історії в Об. 2 і 3, передбачення про останні часи (2 Тим. 3 тощо).
Немає жодної книги у світі, яка могла б похвалитися, або яка б навіть стверджувала, що має щось подібне до здійсненних пророцтв. Точність і кількість сповнених біблійних пророцтв не залишає жодних сумнівів у кожного чесного розуму. Біблійні пророцтва справдилися — і майбутня частина теж справдиться.
10.6 Чи мусять християни сприяти справдженню пророцтв?
Комусь це запитання може здатися надуманим, але в світлі таких рухів, як «християнський сіонізм» тощо, було б доцільно пояснити це. Біблія не заохочує віруючих намагатися «здійснити пророцтво». Сам Бог стежить за своїм Словом і піклується про те, щоб воно збулося (Єр. 1,12). Здебільшого християни нічого не можуть зробити, щоб справдилося пророцтво, і якби вони могли, це лише применшило б Божу славу та зменшило б значення здійснення (це була б скоріше робота людини, ніж втручання Бога).
10.7 Що пророцтво каже нам про церкву?
Нічого. Церква знаходиться поза сферою пророцтва (за винятком пророцтв Нового Завіту, тобто одкровення істини, невідомої до цього моменту (див. 12.3)).
10.8 Які основні світові імперії передбачує пророцтво?
Даниїл пророкував, що після Вавилонської імперії будуть ще три імперії (Дан. 2,37-40). Це Мідо-Перська, Грецька та Римська імперії. Дивіться також Даниїла 7 і 8. Кілька інших народів відіграватимуть важливу роль у пророцтві, наприклад, Ассирія (Іс. 10,5-12). Детальніше про це далі в цьому розділі.
10.9 Коли почалися «часи язичників»?
Господь Ісус використав цей вислів у Лк. 21,24: «Єрусалим буде топтаний язичниками, доки не закінчаться часи язичників» (пер. УБТ). Бог вибрав один народ, Ізраїль, і поставив свій престол у Єрусалимі (1 Хр. 29,23). Однак через невірність та ідолопоклонство Ізраїлю Бог дав правління та владу Вавилонській імперії (Дан. 2,37; див. також 12.8), щоб увести Ізраїль у полон. З цього часу народ Ізраїлю було розпорошено між народами, а історія ведеться з посиланням на язичницьких царів (див. 2 Хр. 36,22).
10.10 Скільки триватимуть «часи язичників»?
Сама постановка питання вказує на те, що часи язичників тривають і сьогодні. Ізраїль все ще розпорошено; вони все ще не прийняли Месію, хоча їхні власні пророки говорили про Нього так зрозуміло. Але прийде час, коли – після тяжкого часу скорботи – деякі з них приймуть Його (Зах. 12,10-14; Іс. 53). Тоді Христос визволить їх від їхніх ворогів (Зах. 14 і Мих. 5,5 і далі), і вони більше не будуть «топтані язичниками» (див. 12.11). Тоді престол Господа знову буде в Єрусалимі (або сам Єрусалим буде престолом Господа, Єр. 3,17), див. 12.9.
10.11 Чи Ізраїль ще є Божим народом і чи буде ним коли-небудь?
Є два розповсюджених помилкових уявлення про народ Ізраїлю. Одне полягає в тому, що Ізраїль, національно, не має майбутнього, а друге - що вони вже є Божим народом і благословенні Ним. Правда полягає в тому, що Бог мусив відмежуватися від обраного Ним народу й проголосити їх: «Ло-Аммі», що означає «Не мій народ» (Ос. 1,9). Але, як показано вище (див. 12.10), вони покаються й приймуть Христа, а потім Бог знову визнає їх своїм народом (Ос. 2,23). Неважко зрозуміти, що цього не може бути, доки вони відкидають Сина Божого як Месію.
10.12 Що мається на увазі під 70 тижнями Даниїла (Даниїла 9)?
Сімдесят періодів по сім років. Ідея тижневих років не була незвичною для єврейського розуму: кожен 7-й рік був суботою, а кожний 50-й рік був ювілеєм (Лев. 25,1-13). Даниїл передбачив, що з моменту наказу відбудувати Єрусалим мине 69 тижнів (тобто 69 х 7 = 483 роки), поки Месія не прийде, буде відкинутий і «погублений». Це ще один приклад дивовижної точности сповненого пророцтва (див. 12.5).
10.13 Як ми знаємо, що 69 тижнів справджені, а 70-й ще в майбутньому?
З трьох причин:
- по-перше, цікаво, що 70-й тиждень відокремлений від 69 попередніх (Дан. 9,26.27);
- по-друге, очевидно, що події 70-го тижня ще не відбулися (див. 12.15 – 12.17);
- по-третє, час церкви виходить за рамки пророцтва, як і сама церква (див. 12.7). Оскільки час церкви почався лише через 50 днів після смерти Христа (тобто кінця 69-го тижня Даниїла) і триває досі, ми повинні зробити висновок, що досі не було місця для 70-го тижня Даниїла.
10.14 Коли відбудеться 70-й тиждень Даниїла?
Після взяття церкви, тобто після того, як всіх віруючих буде забрано з цього світу. Потім настане сім років скорботи (часто роки розділено на дві частини по три з половиною роки, особливо в Об’явленні).
10.15 Що буде відбуватися в період скорботи?
У перші три з половиною роки скорботи на землю впадуть Божі провіденціальні суди (голод, війни тощо, Об. 6 і далі). Другі три з половиною роки будуть набагато тяжчими – час незрівнянної скорботи: «Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде» (Мт. 24,21). Це велика скорбота. Про другу частину тижня говориться як про три з половиною роки (або «часи»), як про 42 місяці та як про 1260 днів в Об’явленні 11-13 тощо. Настане гноблення від юдейського «антихриста» та від уряду відновленої Римської імперії (перший «звір» в Об. 13). На додаток до цього, безпосередні Божі суди падатимуть на землю (див. Об. 6-19).
10.16 Що буде з Ізраїлем в період скорботи?
Більшість ізраїльтян стане відступницькою й піде за своїм вождем, антихристом (Ів. 5,43, див. 12.20). Але невеликий останок буде піднятий Господом. Їхня надія на Нього виражена в Псалмах, а їхні страждання протягом цього періоду очевидні з Мт. 24,15-30 тощо. Вони проповідуватимуть євангелію царства всьому творінню (Мт. 24,14).
10.17 Які основні події мають відбутися в середині цього періоду?
Чотири важливі події відбуваються в середині 70-го тижня (тобто через три з половиною роки періоду скорботи):
- сатану буде скинуто з неба на землю (Об. 12,7-9);
- юдейські жертви в храмі припиняться (Дан. 9,27);
- антихрист (див. 12.20) сидітиме в храмі й вимагатиме поклоніння (2 Сол. 2,4);
- «гидоту спустошення» буде встановлено там (Мт. 24,15).
10.18 Чи будуть віруючі на землі під час скорботи?
Так - але не християни. Дехто вчить, що християни, тобто віруючі, які складають церкву, пройдуть через період скорботи. Але чи цього вчить Біблія? Зовсім ні:
- Єремія 30,7 говорить про цей період як про «час недолі для Якова», отже, це стосується юдеїв;
- Даниїл 12,1 говорить про це в контексті з народом Даниїла (Ізраїль);
- у Євангелії від Матвія, розділ 24, йдеться про ті самі події, що й у Даниїла, а також наводяться додаткові докази того, що ці люди є юдеями: згадуються гори Юдеї, день суботній тощо;
- Об’явлення 3,10 адресовано церкві у Філадельфії. Цей вірш стверджує те, що вірних буде збережено від години скорботи, а не те, що вони пройдуть через неї;
- потім Об’явлення 7,9-14 показує, що старці (частиною яких є церква) є окремим класом стосовно тих, хто проходить через скорботу.
Отже, усі уривки зі Святого Письма, у яких згадується період скорботи, підкріплюють ту саму думку: святі, які проходять через нього, не є частиною церкви; вони не християни. Дивіться також 2 Сол. 2.
10.19 Хто головні діючі особи в цей період?
Основні три:
- сатана (в Об’явленні 12,13 представлений як дракон);
- голова відродженої Римської імперії (перший звір в Об’явленні 13);
- антихрист (в Об’явленні 13 представлений як другий звір).
Крім того, є «цар півночі» (Ассирія), «цар півдня» (Єгипет тощо), цар від крайньої півночі (Росія) і велика армія зі Сходу (200 млн сильних, Об. 9,16).
10.20 Хто такий антихрист?
Антихрист буде вождем юдейського народу в період скорботи. З Даниїла 11,36-40 можна зробити висновок, що він буде
1. царем,
2. жити в час кінця,
3. царем Ізраїлю*,
крім того
4. він юдей (оскільки йдеться про «Бога його батьків [саме так перекладено у в. 37 в англійській Біблії Д. Н. Дарбі й в німецькій Ельбельфельд]»),
5. він відступник (це безсумнівно з Даниїла 11,37.38).
Антихрист приведе більшість ізраїльтян до відступництва від «Бога своїх батьків». Про нього ми читаємо як про
- Царя (Дан. 11,36-39)
- Пастуха нерозумного (Зах. 11)
- «Іншого (вождя)» (Ів. 5,43)
- Людину беззаконня, сина погибелі та беззаконника (2 Сол. 2,3.8, пер. УБТ)
- Антихриста (1 Ів. 2,18.22)
- Звіра, який схожий на ягня, але говорить як змій [точніше: дракон] (Об. 13,11)
- Неправдивого пророка (Об. 16,13; 19,20).
* Чому? Тому що він буде воювати з північним царем і південним царем (в. 40). Це «північ» і «південь» стосовно Ізраїлю. Крім того, він дасть «землю» (тотожно Ізраїлю, той же вислів, що й у Вих. 20,12) тим, хто вшанує його (в. 39).
10.21 Хто такий дракон, і що він робить?
Дракон, якого ми бачимо в Об’явленні 12 як «ознаку» (в. 3, пер. УБТ), означає сатану (вірші 7-9). Його вигнано з небес у середині семирічного періоду скорботи. Потім настає велика скорбота тривалістю три з половиною роки, протягом якої дракон переслідує юдейський останок (див. 12.25), насіння жінки (Ізраїль) (див. вірші 13-17). Після цього дракона буде зв’язано й ув’язнено в безодню на тисячу років, тобто протягом тисячолітнього царства (Об. 20,2). Зрештою, його буде кинуто в озеро вогняне (Об. 20,10).
10.22 Де буде церква під час періоду скорботи?
На небесах. Наступне може допомогти пояснити це:
- послідовність подій у книзі Об’явлення;
- історія церкви на землі (як публічне свідчення) описана в Об’явленні 2 і 3;
- в Об’явленні 4 і 5 (правдиву) церкву вже видно на небі, вона там приносить поклоніння Агнцю. У цей момент (взяття на небо) для церкви почалася вічність;
- з 6-го розділу Об’явлення, на цю землю починають падати суди. Як небесна, церква ніколи не мала частки в цьому світі, і тому її вилучено з нього перед судом;
- той факт, що уривки, у яких йдеться про віруючих у період скорботи, говорять про віруючих юдеїв, тобто про юдейський останок (Єр. 30,7; Дан. 12,1; Мт. 24), а не про християн.
10.23 Чи буде «другий шанс» для тих, хто зараз відкидає євангелію?
Ні! Апостол Павло стверджує у 2 Сол. 2,11.12: «І за це Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили, щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду». Ті, хто чув євангелію, але відкинув її, «повірять у неправду» й «будуть засуджені». Звідси серйозне попередження: «Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець!» (Євр. 4,7).
10.24 Що таке євангелія царства? Хто буде проповідувати її, і хто прийме її?
Євангелія царства, просто кажучи, проголошує неминучий прихід Христа як Месії, Його владу і, як результат, необхідність покаяння. Іван Хреститель уже проголошував царство, що приходить: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!» (Мт. 3,2). Сам Господь проповідував євангелію царства (наприклад, Мт. 4,23). У рамках своєї великої пророчої промови на Оливній горі Господь передрік своїм учням, що цю євангелію царства буде проповідувано знову, не в обмеженому колі, а «по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Мт. 24,14). Ця остання фраза пояснює, що глобальне оголошення прийдешнього царя (царства) відбудеться наприкінці, тобто безпосередньо перед появою Господа в силі. У цю євангелію повірять юдеї, яких буде додано до «останку» (див. 12.25), а також велика кількість людей різних націй (Об. 7,9-17).
10.25 Що мається на увазі під «останком», і як він формується?
Ісая пророкував, що настане день, коли «останок» ізраїльського народу буде:
- надіятись на Бога;
- навернеться;
- буде спасенним (Іс. 10,20-22; Рим. 9,27).
Цей останок зазнає жахливих переслідувань протягом періоду скорботи (Об. 12,17), але вони визнають свої гріхи та визнають Христа істинним Месією (Іс. 53 і Зах. 12,10). Їхні душевні вправляння яскраво виражено в Псалмах. Останок менший за ціле, з якого його взято, і він має ознаки оригіналу (подумайте, наприклад, про візерунок на килимі). Але це не означає меншої вартости. Бог цінує меншість, яка підтримує характер Божого народу.
10.26 Хто такий північний цар?
Згідно з Даниїлом 11, північний цар вторгнеться в Ізраїль, обложить Єрусалим, а потім «прийде до свого кінця» (в. 45). Немає сумнівів, що північний цар — це ассирієць. Це пояснюється його географічним розташуванням прямо на північ від Ізраїлю й тим фактом, що ассирійці також описуються як такі, що вторглися в Ізраїль, обложили Єрусалим і зазнали там поразки (Іс. 8,7.8; 28,15.18; Дан. 11,40.41).
10.27 Що він робитиме, і як його буде переможено?
Спочатку використовуваний як Божий «жезл» (Іс. 10,5), ассирієць діятиме з великою гордістю, вторгнеться в Ізраїль, переможно продовжить шлях до Єгипту, а потім повернеться до Ізраїлю й обложить Єрусалим (Дан. 11,40-45). Різні пророки описують його вторгнення в землю Ізраїлю як великий потоп. Як прообразно зображено в Іс. 37 і 38, він буде переможений Христом (Іс. 30,30-33; 31,8; 59,19.20), але разом із вірним залишком (Мих. 4,14-5,8).
10.28 Що таке Армагеддон?
Вважається, що Армагеддон, який у Біблії згадується лише один раз (Об. 16,16), передає єврейські слова «Хар Мегіддо», що означає «Пагорб Мегіддо»*. Долина Мегіддо на півночі Ізраїлю в історії була відома як поле битви (див. 2 Хр. 35,22). Армагеддон є сценою великої останньої битви між об’єднаними арміями землі та Христом (Об. 16,12-16). Коли шосту чашу** суду вилито в річку Євфрат, річка пересохла, що відкрило шлях для наближення східних армій, які є величезними - 200 мільйонів - згідно з Об. 9,16. Разом із «царями землі усього світу» вони підуть на «війну того великого дня Вседержителя Бога» (16,14), натхненні демонською силою (16,13), Подробиці того, що станеться, коли світові армії зберуться разом в Армагеддоні, описано в Об’явленні 19,19.20.
* Меґіддо — пагорб із 26 шарів руїн стародавніх міст у стратегічно важливому місці на початку перевалу через хребет Кармел, який виходить із заходу на долину Їзреел.
** Пам’ятайте, що сім печатей (Об. 6 і далі), тобто перші хвилі суду, ведуть до звуків семи сурм (подальші суди, Об. 8,1 і далі), які поступаються місцем останнім семи хвилям судів, описаним як чаші гніву Божого, що вилився на землю (Об. 16).
10.29 Чим закінчиться період скорботи?
Явленням Господа в могутності та силі (Мт. 24,29-31).
10.30 Що станеться під час явлення Христа?
З’явиться Господь, а за ним будуть слідувати святі (Об. 19, Юди 14) і Його святі ангели (Мт. 25,31). Він судитиме тих, хто протистоїть Йому (Об. 19; Іс. 30,30-33; 31,8).
10.31 Хто такий або що таке Гог і Магог?
Ґоґ — це майбутній «князь Роша, Мешеха та Тувала» (ймовірніше, позначення Русі (Рош) та її головних міст (Москва та Тобольськ, див. Єз. 38,3), а його земля називається «Маґог» (Єз. 38,2). Ґоґ зі своїми могутніми військами вторгнеться на землю Ізраїлю з метою пограбування її володінь (Єз. 38,10-12.14-16). Це станеться в той час, коли Ізраїль буде зібрано разом з-поміж народів (в. 12) і він буде жити на землі в мирі (в. 11), тобто після того, як вони прийняли Христа як свого Месію. Але війська Ґоґа прийдуть до жахливого кінця, коли Бог судитиме їх через низку кар (Єз. 38,18-39,8). Посилання на Ґоґа та Магоґа в Об. 20,8 говорить про іншу подію, яка відбудеться після тисячолітнього царства (див. 12.42).
10.32 Як буде встановлено царство?
Через особисте з’явлення й могутнє втручання Христа, якого будуть супроводжувати Його святі ангели і Його святі (Мт. 25,31; Об. 19,11–20,4).
10.33 Хто ввійде в царство?
Насамперед, юдеї, які житимуть у час приходу Христа в силі і які приймуть Його як Месію (див. Єр. 31; Єз. 38 тощо). Інші народи буде судити Христос. Ті, чиє ставлення та дії щодо Його народу Ізраїлю були позитивними, увійдуть у царство (Мт. 25,31-46).
10.34 Скільки триватиме царство?
Царство триватиме тисячу років — цей період згадується шість разів в Об’явленні 20,2-7. Ця тисяча років є такою ж буквальною, як і 1260 днів, 42 місяці та три з половиною роки («часи») в Об’явленні. Наприкінці цього Христос поверне царство – повністю неушкоджене – Богові (1 Кор. 15,24). У цьому сенсі царство взагалі вічне (Дан. 7,14).
10.35 Які основні риси тисячолітнього правління Христа?
Під правлінням Христа буде праведний уряд, якого так довго не було в цьому світі (Іс. 11,3-5). Творіння буде звільнено й воно більше не буде «стогнати» (Рим. 8,19-22), так що вовк і вівця будуть жити разом (Іс. 11,6-8). Земля буде повна пізнання Господа (Іс. 11,9). Сатану буде зв’язано й кинуто у безодню (Об. 20,1.2), щоб протягом цього часу він не міг спокушати людей. Нарешті, запанує Князь миру (Іс. 9,6).
10.36 Чи буде гріх протягом тисячоліття?
Так, але лише в окремих випадках, і це підлягатиме негайному суду (Пс. 100 (101),8). Це показує, що людська природа не змінилася й вона все ще здатна грішити, навіть без діяльности сатани.
10.37 Чи це буде буквальне правління на цій землі?
Так. Біблійна мова безпомилкова*. Старий Завіт сповнений нездійснених обітниць про те, що Ізраїль буде зібрано й Месія буде царювати на землі, наприклад, Єр. 31,10; 32,37; Іс. 11 і 24,23. Ці обітниці буде виконано в буквальному значенні, їх не було виконано «духовним» способом у церкві. Це зрозуміло з кількох уривків: Дії 3,19-21; Рим. 8,19-23; 1 Кор. 15,25; Еф. 1,10; Кол. 1,20; Фил. 2,9-11, які було написано після П’ятидесятниці. Вони показують, що це майбутнє благословення залишається невиконаним навіть після створення церкви.
* Якщо, звичайно, хтось не візьме на себе сміливість заздалегідь вирішити, що буквальне правління Христа не може матися на увазі, і що, отже, потрібно розглядати його в «духовному» сенсі й читати «церква» там, де говориться «Ізраїль» тощо. Але якщо ми довільно змінюємо значення слів, мова перестає бути значущим інструментом спілкування. Цей погляд не є несумісним із використанням символічної мови; там, де контекст показує, що мова є символічною, її, звичайно, потрібно інтерпретувати як таку.
10.38 Чи це дійсно важливо?
Так, важливо, принаймні з трьох значущих причин:
- Христа треба вшанувати й виправдати там, де Його відкинули (див. Іс. 52,14.15; Фил. 2,8-11);
- Божий план щодо цієї землі буде виконано, а саме, щоб людина панувала над творінням (Бут. 1,28). Людина зазнала невдачі, і творіння занурилося у великі страждання. Але істинний «Син людський» займе це місце (Пс. 8,6-9);
- Бог виконує свої обітниці: Бог пообіцяв5 своєму народові Ізраїлю повернути його у країну, звідки його було вигнано та розпорошено, і що Месія правитиме над ними там (див. 11.37). І Його обітниці не буде скасовано (хто би ще не отримав благословення), «Бо дари й покликання Божі невідмінні» (Рим. 11,29).
10.39 Що таке аміленаризм?
Аміленаризм заперечує, що буде буквальне тисячолітнє царство, в якому обітниці, що їх Бог дав Авраамові (і Ізраїлеві), буде здійснено (буквально). Натомість ці обіцянки вважаються духовними й виконаними в «символічному тисячолітньому царстві», яке почалося в П’ятидесятницю і, як вважають, триватиме до другого приходу Христа в силі. Щоб зрозуміти, чому аміленаризм є небіблійним поняттям і має серйозні наслідки, дивіться 12.37 і 12.38. Він позбавляє Ізраїль його обітниць, церкву — її надії, а Христа — Його месіанської слави.
10.40 Що таке постміленаризм?
Постміленаризм (заперечує підхоплення церкви) вчить, що другий прихід Христа відбудеться лише наприкінці тисячолітнього царства. Отже, вважається, що тисячолітнє царство встановлено через посилення християнського впливу (на відміну від приходу Христа в могутності та силі). Однак зауважте, що:
1. Явлення відбувається після періоду скорботи, а не після царства (див. Мт. 24,29-31 й Об. 6-20, особливо розділи 19,11-20,6),
2. Новий Завіт знову й знову пророкує, що зло буде поширюватися й що останні дні будуть поганими днями (2 Тим. 3,1.13; 4,3; 1 Ів. 2,18; 2 Пет. 3,3; Мт. 13,33).
Світ буде характеризуватися прогресом зла, яке буде засуджено лише під час жнив, тобто під час явлення Господа (Мт. 13,30.40 і 24,29-31).
Терміни «посттрибулаціоністи» й «претрибулаціоністи» походять від латинського трибулаціо – «мучення» й вказують відповідно на два погляди у християнстві щодо часу взяття церкви: після великої скорботи чи до неї. - Ред.
10.41 Що таке преміленаризм?
Це ярлик, якого прикріпили до (біблійного) вчення про те, що прихід Христа у славі відбудеться до тисячолітнього царства (див. 12.38 – 12.40).
10.42 Що буде в кінці тисячолітнього царства?
Заключне повстання. Це повстання буде здійснено віддаленими від Єрусалиму народами, що будуть спонукувані сатаною, якого буде звільнено на короткий час. Але їх буде суджено через Боже втручання, вогнем з неба (Об. 20,7-9). Христос передасть царство Богові в неушкодженому стані (1 Кор. 15,24).
10.44 Хто буде стояти перед великим білим престолом?
Лише невіруючі: ті, хто не записаний у книзі життя (Об. 20,15). Хоча вони воскреснули, їх названо «мертвими», тому що це їхній духовний стан.
10.45 Що таке озеро вогняне?
Термін «озеро» говорить про ув’язнення, а «вогонь» - про суд і муки. Звіра (голову Римської імперії) й антихриста (див. 12.20) буде вкинуто живими в озеро вогняне (Об. 19,20), а пізніше, після тисячолітнього царства, туди буде вкинуто сатану (Об. 20,10) і невіруючих, які померли, а також «смерть» й «ад» (Об. 20,15).
10.47 Що станеться після суду, який відбудеться перед великим білим престолом?
Створені небо й земля розтопляться (втечуть) і поступляться місцем новому небу й новій землі (Об. 21,1). Це початок «вічного стану» (див. 12.48).
10.48 Що можемо сказати про вічний стан?
Дуже мало уривків з Писань говорять про вічний стан (особливо в порівнянні з багатьма сторінками, де йдеться про тисячолітнє царство (див. 12.33 – 12.41)). З кількох уривків, які говорять про цей стан, ми бачимо таке:
- праведність буде перебувати у вічному стані (2 Пет. 3,13);
- Христа буде прославлено в церкві (Еф. 3,21);
- все стане новим, Бог буде жити з людьми, буде нове небо й нова земля, без прокляття, без сліз тощо (Об. 21,1-7);
- Бог буде «у всьому все» (1 Кор. 15,28).
10.49 Що мається на увазі під «скинією (оселею)» та «людьми» в Об’явленні 21,3?
Без сумніву, під скинією мається на увазі те саме, що ми бачимо безпосередньо перед цим висловом: святе місто, новий Єрусалим, наречену, тобто церкву. Навіть у вічності церква буде відрізнятися від решти «людей» – хоча національні відмінності, які все ще існують у тисячолітньому царстві (Об. 21,24.26), зникнуть, – і церква матиме привілейоване становище особливої близькости до Бога у вічності як Його «скинія» або місце проживання.